15 серпня 2022 15:14

Український футбол у занепаді і не лише через війну

Що чекає на український футбол?

Час для читання

Хвилин читання:

10

Український футбол у занепаді і не лише через війну

Сьогодні український професійний футбол переживає найсерйозніший занепад у футбольній історії з часів Незалежної України.

При цьому криза настільки системна і глибока, що війна нехай і виступає одним із головних її руйнівних каталізаторів, але далеко не єдиною.

В Україні футбол не те щоб релігія, але з усіх видів спорту він точно у нас особливий. У союзні часи київське «Динамо» найчастіше ставало чемпіоном СРСР.

Також Кубок привозили клуби з Луганська та Дніпропетровська. Наприклад: у дуже далекі часи за межами Москви чемпіонський титул лише одного разу вигравав лише ленінградський «Зеніт».

Український футбол у занепаді і не лише через війну - фото 2

Зрештою, лише київське «Динамо», поряд із тбіліським, привозили до СРСР єврокубки.

Динамо Київ

З появою свого власного чемпіонату рівень українського футболу, прямо скажемо, суттєво впав. У перші роки це були порожні стадіони, старі футбольні поля, низький професійний рівень переважної кількості гравців, більшість із яких у союзні часи грали у регіональних лігах.

У 90-х у нашому футболі стався перший феномен – «Динамо» Валерія Лобановського та братів Суркісів.

Український футбол у занепаді і не лише через війну - фото 4

Як з'явилася команда Шевченка, Реброва, Белькевича та Ко у абсолютно мертвому футбольному чемпіонаті – тема окремого дослідження, але той унікальний склад клубу став іміджевою особою всієї України кінця 90-х.

Багато в чому ті успіхи київського «Динамо» змусили вже самих Суркісів – далеко не топових олігархів України – вкладати в клуб суттєві ресурси.

Другий феномен у тих же 90-х відбувається у Донецьку.

Донецький "Шахтар". Історія відродження клубу

За кілька років бізнесмен Рінат Ахметов створив футбольний клуб, який став найуспішнішим у сучасній історії України та й, мабуть, у всій Східній Європі. І піком його розвитку стала перемога у кубку УЄФА, а також поява у Донецьку сучасного красеня-стадіону.

Якщо ми говоримо про "Шахтар", то одразу у пам'яті спливають кадри відкриття стадіону Донбас Арени. Зараз навіть складно уявити, що на сцені тоді ще мирного Донецька виступала та сама Бейонсей.

Український футбол у занепаді і не лише через війну - фото 5

Саме Ахметов ще й зародив олігархічну моду на велику конкуренцію у вітчизняному футболі. До природної конкуренції «Шахтаря» і «Динамо», яка стала найбільш видовищною, до початку 2010-х підтягнувся «Дніпро» Ігоря Коломойського та «Металіст» Олександра Ярославського.

Український футбол у занепаді і не лише через війну - фото 6

Українська професійна ліга стала видовищною, інтригуючою та непередбачуваною, а центральні матчі внутрішнього чемпіонату збирали по 50 тисяч уболівальників.

Україна посіла місце у десятці найсильніших на європейському континенті, а наші клуби стали регулярними учасниками плей-офф єврокубків. Це був без перебільшення – світанок українського професійного футболу.

У 2014 році розпочалася війна на сході нашої країни та перша аварія фінансової моделі великого футболу в Україні.

Втрата футбольних клубів Криму для УПЛ стала не так хворобливою, як іміджевою проблемою. Сімферопольська «Таврія» 1992 року виграла перший чемпіонат незалежної України. А вже у 2014 році клуб вперше залишив вищу лігу УПЛ, і цього ж року Крим було включено до складу Росії.

Здавалося, куди гірше? Виявилось – було куди.

Після військової кампанії 2014-15 років Україна втратила Луганськ - а це ФК «Зоря» і звичайно ж Донецьк, де базувалося улюблене дітище Ахметова.

Таким чином, з 2014 року донецький «Шахтар» почав «мандрувати» усією Україною – Львів, Харків, Київ. При цьому клуб залишався лідером українського футболу, і досить успішно виступав у єврокубках, але зміст його для Ахметова об'єктивно став дорожчим.

Ще раніше харків'яни втратили «Металіст», коли клубом спочатку перестав володіти Ярославський, а потім «Металіст» взагалі залишився безхазяйним. В результаті в місті є першокласний стадіон, але немає спонсора та, власне, самого клубу.

Така ж доля спіткала і іменитий «Дніпро», який у 2015 році дістався фіналу кубка УЄФА, а вже через 3 роки припинив своє існування. По суті, ще до 24 лютого в Україні відбулася «деолігархізація» футболу, коли в чемпіонаті країни почали з'являтися нові клуби, які в деяких випадках базуються буквально в селах.

Наприклад – «Колос», що базується у селі Ковалівка Київської області або «Мінай» із однойменного села Закарпатської області.

Український футбол у занепаді і не лише через війну - фото 7

Це історії про те, як в українському професійному футболі зникли гроші. А футбол – це дуже дороге задоволення.

Якщо ще до 2014 року мінімальний річний зміст професійного ФК вимагав від 5-7 млн. доларів і то цей клуб буде гарантовано в зоні вильоту, то сьогодні це вже бюджет клубу, який з будь-якого передмістя здатний зайняти третє місце слідом за «Шахтарем» і київським "Динамо". Сьогодні такою є реальність України.

Щодо нового футбольного сезону – то немає і такого горизонту.

Український футбол в умовах війни

Проблема тотального безгрошів'я футбольних клубів очевидна, але навіть у цих умовах вторинна. Принаймні десь в Албанії чи Північній Македонії грошей у футболі ще менше, ніж навіть в Україні в умовах війни, але клуби якось проводять чемпіонат та грають. Складності набагато глибші за поточні фінанси.

По-перше, незрозуміло нинішнє становище війни та миру. А це впирається вже в елементарну логістику. Небо над Україною, як і раніше, залишається закритим, так само як і заборонено проведення масових заходів. Враховуючи гігантські розміри країни, проводити чемпіонат без авіасполучення від Харкова до Львова неможливо. Тому можна сказати з 90% впевненістю, що поточний чемпіонат проходитиме на п'ятачку західних областей України та Києві.

Наприклад, на офіційному сайті полтавської "Ворскли" вже анонсували, що домашні матчі клуб проведе на "Мінай-Арені" на Закарпатті.

Той самий «Шахтар» з поточного сезону, за інформацією ЗМІ, базуватиметься виключно у Польщі, де збирається проводити єврокубкові матчі, а на ігри УПЛ виїжджати до України.

Характерно, що київське «Динамо» у третьому кваліфікаційному раунді Ліги Чемпіонів приймало австрійський "Штурм" у польській Лодзі. Тобто Польща стає європейським плацдармом для УПЛ, а західна Україна – основна географічна точка збору та проведення внутрішнього чемпіонату.

У підсумку це призводить наш чемпіонат до двох тенденцій. Перша – він стає все більш аматорським, коли спонсором клубу буквально може стати власник ресторану.

Друга тенденція – футбольні клуби України фізично витісняють на західну Україну з паралельною інтеграцією до польської футбольної дійсності.

Але ще радикальніші зміни можуть відбутися, якщо з українського футболу вирішать піти їхні історичні фінансові «батьки», – брати Суркіси та Ахметов.

Перші не настільки фінансово стабільні, щоб у стані війни продовжувати на високому рівні утримувати брендовий клуб. А у Ахметова вже є кейс виходу з української «медійки», є явна фронда з Офісом президента і ну зрозуміло розгромлені підприємства Донбасу - це основна частина вже можна сказати колишніх бізнес-активів саме Ахметова.

Тому, якщо Суркіси та Ахметов раптом «втомляться і підуть», український професійний футбол зануриться в остаточну темряву або з'явиться якийсь новий інвестор. Хто знає?

Поділитися публікацією

Додайте Klymenko Time в список ваших джерел

Новини

Думки

свіже Популярне
більше думок Перейти
Facebook Telegram Twitter Viber

Ви можете закрити це вікно та продовжити читання. А можете – підтримати нашу команду невеликим донатом, щоб ми й надалі могли писати та знімати відео про те, що дійсно важливо для нас з вами, разом впливати на рішення влади та суспільства

Стати другом
x
Догори