23 червня 2022 10:37

Китай та Росія створюють союз проти Заходу? Думка Bloomberg

Росія хоче отримати від Китаю хоч щось.

Час для читання

Хвилин читання:

10

Китай та Росія створюють союз проти Заходу? Думка Bloomberg

Китай та Росія нерозлучні як ніколи? Тут у час ставити запитання чим одно. Як мінімум, судячи з колонки Нісід Хаджарі на сайті американського Медіагіганта Bloomberg.

Чи настільки міцні стосунки Володимира Путіна та Сі Цзіньпіна? Чим ця дружба обумовлена. І до чого тут Ніксон і Мао Цзедун. У темі розбиралася Настя

Узи, які пов'язують дві країни разом, міцніші, ніж під час холодної війни, а сили, які могли б розлучити їх, слабші. Саме ці слова виносить на початок статті Хаджарі

Автор згадує телефонну розмову Путіна і Сі Цзіньпіна, яка відбулася минулого тижня і була приурочена до дня народження останнього. А це, як пише Хаджарі, був сигналом підтверджуючи підтримку Пекіном Москви, незважаючи на те, що російські збройні сили руйнують більшу частину території України. Нібито, таким чином президенти Росії та Китаю давали Заходу зрозуміти, що новостворена стратегічна єдність їхніх країн зберігатиметься.

Союз Росії та Китаю. Чи є він?

На думку автора, союз між двома авторитарними гігантами є найбільшим геополітичним викликом Заходу з часів закінчення «Холодної війни». А пошук якогось способу розбити його на частини — як це вдалося президентові США Річарду Ніксону у його роботі з Мао Цзедуном 50 років тому — видається очевидним пріоритетом. Але умов для такої стратагеми, на жаль автора, сьогодні немає.

Далі Хаджарі, звертаючись до історичного дискурсу, пояснює - чому.

За десять років до шокуючого візиту Ніксона до Пекіна зіткнення особистостей та ідеологічних поглядів між Мао та радянським лідером Микитою Хрущовим вже заклало основу для розпаду їхнього союзу. Хрущов, як згадує Хаджарі, прагнув мирного співіснування із Заходом, а Мао виступав за конфронтацію. Усередині країни Хрущов ініціював процес десталінізації. Мао бачив у ньому безвільного ревізіоніста, який зрадив справжні комуністичні ідеали.

На думку Хаджарі, навпаки, Путін та Сі, які з 2013 року зустрічалися один з одним 38 разів, є близькими друзями. Як мінімум, це офіційна позиція. У них схожі цінності та глибока антипатія до Заходу.

Але не варто забувати, що кожен прагне встановити сферу свого впливу в геополітичному сусідстві своєї країни та бачить у США головну перешкоду на шляху до свого бачення національної величі.

Тож із висновками поспішати не будемо.

Так, з погляду національних інтересів Росія та Китай сьогодні пов'язані більше, ніж будь-коли після закінчення холодної війни.

Але, сьогодні їхні стосунки, пише Хаджарі – шлюб із розрахунку. І Росія, і Китай завжди бачили тактичні вигоди від такого взаємного «кохання», навіть якщо їм не вистачало глибокої стратегічної довіри. Однак останніми роками, зазначає автор, коли їхні стосунки з очолюваним США Заходом ставали дедалі ворожішими, союз КНР і РФ перетворився на шлюб за потребою. Бо тільки тісне стратегічне партнерство може зменшити їхню взаємну вразливість.

Росія в ізоляції від світу

Також Хаджарі пише, що є кілька сценаріїв, за яких нова вісь Пекін-Москва може впасти.

Перший - це зміна режиму Росії, яка зруйнує ідеологічні і стратегічні основи китайсько-російського союзу. Це може статися, якщо Путін уникне влади і до Росії, як підкреслює автор, повернеться демократія. Але цей сценарій малоймовірний, як мінімум, у найближчій перспективі.

Другий, якщо Путін, як і Мао на початку 1960-х років, розчарується в Китаї через те, що Сі, як і Хрущов, вважав за краще грати в довгу гру та зберегти економічні зв'язки Китаю із Заходом, а не надавати безмежну підтримку Росії. Але й тут у автора виникають сумніви, і головне з них те, за такого сценарію Росія залишається віч-на-віч із собою в момент ізоляції від США та Європи. А хоч щось із Китаю все ж таки краще, ніж взагалі нічого від Заходу.

Теоретично, пише автор, віддалити Пекін від Москви змогло б зближення США та Китаю Але це, як пише Хаджарі – щось на межі фантастики. США цілком ясно дали зрозуміти, що у довгостроковій перспективі бачать у Китаї найбільшу загрозу.

А ось що Хаджарі називає реальною – можливою, але найменш прийнятною, стратегією розвалу дружби Росії та Китаю – це підтримка Москви з боку США та Європи.

Автор пише, що Сі давно стурбований тим, що Захід зможе переманити Путіна. На їхній віртуальній зустрічі в грудні минулого року Сі відкрито похвалив президента Росії за те, що він відкинув «спроби посіяти розбрат між Росією та Китаєм», ненавмисно продемонструвавши свої побоювання з приводу спроб Заходу догодити Путіну.

Сі відкрито похвалив Путіна.

Найлегшим сценарієм кінця китайсько-російської дружби Хаджарі називає - рішуча військова поразка Росії, що спричинило падіння Путіна. Але такий варіант подій, на думку автора, практично немислимий через статус ядерної держави та перспективи масового знищення.

Як альтернатива Захід міг би домагатися швидкого припинення війни на умовах, вигідних Путіну, припускає автор. Тоді російський лідер матиме більше простору для маневру і менше залежності від Китаю. Однак такий результат здається менш ймовірним. Ось на такій категоричній думці завершує свою колонку Хаджарі.

Але це ще не все. Тема Китаю та Росії у контексті війни в Україні – одна з найгарячіших. Хотілося б додати ще одне думка авторства Стюарт Лау.

У своїй колонці на сайті Rolitico він заявляє, що сьогодні Сі поділяє позицію Путіна до Заходу та НАТО, але це не означає, що він беззастережно підтримуватиме Москву. Головною стратегічною турботою Сі є процвітання та безпека Китаю, а не порятунок Росії.

На думку ЛАУ, Китай допоможе Росії лише тією мірою, якою він не спричинить санкції і не поставить під загрозу свій експорт – здатність продавати товари багатим країнам Північної Америки та ЄС.

Ще тривожніший знак для Путіна, що Китай має намір встановити високу ціну за підтримку. Пекін, наприклад, хоче обмежити дуже прибутковий продаж зброї Росії в Індію, заклятому ворогові Китаю, пише Лау.

Він також вважає, що потреба Росії в союзнику збігається зі зростанням наполегливості Китаю. Чим ізольованішою стає Москва, тим більше їй доведеться допомагати Пекіну в реалізації його геополітичних амбіцій.

Сі повністю зосереджений на забезпеченні президентства втретє, озброєний закликом зробити Китай більш процвітаючим, зрештою обігнавши США, щоб стати економікою №1 у світі. Санкції зруйнують цей сценарій – стверджує автор.

Путін, тим часом, перебуває у складнішому становищі. Він був би радий взяти у Китаю все, що може з огляду на нинішнє становище своєї країни, навіть якщо це означає, що Росія розглядається як молодший партнер Китаю. Такий висновок робить Лай у своїй колонці на сайті американського видання Rolitico.

Поділитися публікацією

Додайте Klymenko Time в список ваших джерел

Новини

Думки

свіже Популярне
ЄС слід добре подумати про те, коли прийняти Україну до своїх лав
Затягування війни може призвести до послаблення підтримки України
Завдання Заходу в Україні зрозуміле, але можуть завадити суспільні настрої: чи варто задуматися про мирний договір?
Лідери країн ЄС непублічно переконують Зеленського розпочати переговори з Путіним
Заморожений конфлікт: війна в Україні може затягнутися на 10 років чи більше
Перемога військовим шляхом є малоймовірною? В інтересах України та Заходу швидше завершити війну
Як вторгнення в Україну започаткувало нову холодну війну і чому нас може очікувати ще одна війна?
США постачають зброю Україні, демонструючи свій егоїстичний зовнішньополітичний курс
Політика Заходу посилює війну в Україні. Країни говорять про «єдність», але це лише гучні слова?
більше думок Перейти
Facebook Telegram Twitter Viber

Ви можете закрити це вікно та продовжити читання. А можете – підтримати нашу команду невеликим донатом, щоб ми й надалі могли писати та знімати відео про те, що дійсно важливо для нас з вами, разом впливати на рішення влади та суспільства

Стати другом
x
Догори