26 липня 2022 14:34

Ахметов, Коломойський, Порошенко, Медведчук. Як Україна заживе без олігархів?

Олігархів більше не буде?

Час для читання

Хвилин читання:

8

Ахметов, Коломойський, Порошенко, Медведчук. Як Україна заживе без олігархів?

Війна в Україні змінила долі мільйонів людей і кардинально порушила економічний і політичний устрій, що склався. Іншим стало життя і у представників великого бізнесу, званих у ЗМІ звичніше – «олігархами». Їх вплив на рішення, що приймаються в країні, помітно знизився, що вже породжує гіпотезу про появу після війни «України без олігархів».

Без багатих теж плачуть, або як Україна заживе, позбавившись олігархів. Про це розповідаємо у нашому матеріалі.

Специфічна система влади, коли він олігархічний капітал надавав ключове впливом геть політичне життя країни, склалася ще 90-ті роки.

Тоді людям було абсолютно незрозуміло й неприємно одночасно: як це – від спільного до часткового. Особливо коли ти до цього приватного не мав жодного відношення, як і до спільного, якого вже не існувало.

У нової системи, звичайно, була маса очевидних недоліків, але перший і найголовніший – соціальна несправедливість, що викликає: те, що ще за Союзу було народною власністю, опинилося в руках кількох сотень сімей.

Але при цьому український великий бізнес чи олігархат, як полюбили називати це явище, для становлення української державності генерував низку найважливіших функцій.

Перша, як би дивно це не звучало, – зміна політичних еліт.

В Україні так і не сформувався якийсь один головний сімейний клан, як у середньоазіатських республіках, так само як і олігархат не став економічним придатком до політичного центру, як це сталося в Росії чи Білорусі.

Був у цьому великий недолік. Українські еліти залишалися політично корумпованими та орієнтованими на інтереси великого капіталу.

Але переваг у цьому було значно більше. Політика в Україні завжди була справою конкурентоспроможною. А це не дозволяло встановити диктатуру однієї особи чи навіть якоїсь групи осіб.

Друга важлива функція олігархату – він створював екосистеми, що реально працюють. Металургія, харчопром, трубопрокат, хімпром, нафтогаз та інші сфери – працювали, бо:

а) це приносило наддоходи своїм власникам, а й

б) запускало ланцюжок робочих місць і податкових надходжень вже для країни.

Власне, саме робоча економіка багато в чому створює суб'єктність країни.

І третя функція – іміджеві проекти, які неможливі без національно-орієнтованого олігархату в умовах глобальної ринкової економіки.

Та ж перемога донецького «Шахтаря» у кубку УЄФА або створення рейтингових телеканалів, які за визначенням не приносять доходів їхнім власникам, були можливі лише за наявності в країні великого інвестора.

При цьому ще задовго до війни в Україні з національним олігархатом вирішили попрощатися.

За часів Петра Порошенка олігархат намагалися потіснити, щоби розчистити ринок країни для транснаціональних корпорацій. За Володимира Зеленського було прийнято «антиолігархічний закон».

Але почалася війна, і вона змінила саму конфігурацію взаємовідносин лінією «великий бізнес – влада».

Сьогодні олігархи справді можуть втратити якщо не всі, то базово-національне. Яскравим прикладом є Віктор Медведчук, чий бізнес в Україні вже не функціонує, а його особисте майбутнє залишається під питанням.

У підсумку картина поки що складається наступна. Олігархи, а це «великий бізнес», з'їжджає з України. Тон поставив Рінат Ахметов, який за своїм статусом є маяком-орієнтиром для решти.

Він закрив свій медіахолдинг, пославшись на «антіолігархічний закон», і з чуток переносить цей напрямок до Польщі.

Раніше з Ради пішов ще один із найбагатших людей в Україні Вадим Новинський.

Але поки що в країні є ще цілий набір «політичних» олігархів. Це і Василь Хмельницький, Андрій Веревський, Юрій Косюк, Сергій Льовочкін, Сергій Тігіпко. Як довго вони будуть українськими олігархами – ми ще дізнаємось.

окремо стоїть Петро Порошенко, який ще до Зеленського намагався стати «останнім олігархом» в Україні

Тепер же, хоч би як це парадоксально звучало, виживання бізнес-імперії Порошенка багато в чому забезпечує саме його активна політична фронда.

Наразі через свій фонд Порошенко закуповує автомобілі для армії. А раніше через нього ще тоді перша леді Марина Порошенко розвивала в Україні інклюзивну освіту Тут варто нагадати, що під час президентства чоловіка вона була головою наглядової ради державного культурного фонду, того самого, який діяв у рамках Міністерства культури та на фінансування якого виділялося 200 млн. грн. Саме тоді, Марина Порошенко, а за сумісництвом піарник свого чоловіка, з усією самовідданістю, за гроші платників податків проводила виборчу кампанію та заробляла голоси на дітях із особливими потребами.

Зараз стратегія їхньої діяльності абсолютно не змінилася. Як мінімум, у тому плані, що «Фонд Порошенко» до благодійності у її звичайному розумінні не має майже жодного стосунку. Ну, це так, ліричний відступ.

Що ж до олігархів. Вони хочуть ними залишатися й надалі, а тому йдуть із країни. Тому в Україні їх незабаром може не залишитися зовсім.

Найбагатші українці зазнають величезних втрат у протистоянні Росії з Україною. Знищено найбільші металургійні заводи, зруйновано площі із сонячними панелями, сотні тисяч гектарів сільськогосподарських угідь опинилися під контролем РФ або в прифронтових районах. А тих, кого війна оминула, "наздогнала" система правосуддя.

Звернімо свою увагу і на медіасферу, де нікуди без олігархів. Тут також не можна сказати, що тепер ми будемо медійно незалежними.

І відхід олігархату зі сфери медіа у середньостроковій перспективі нікому не гарантує «теплу ванну». Тому що тепер на місце «України 24», яка ласкаво критикує, прийдуть транснаціональні компанії зі своїми CNN. І тут розпочнеться історія, в якій ми ще не бували.

Поділитися публікацією

Додайте Klymenko Time в список ваших джерел

Новини

Думки

свіже Популярне
більше думок Перейти
Facebook Telegram Twitter Viber

Ви можете закрити це вікно та продовжити читання. А можете – підтримати нашу команду невеликим донатом, щоб ми й надалі могли писати та знімати відео про те, що дійсно важливо для нас з вами, разом впливати на рішення влади та суспільства

Стати другом
x
Догори