telegram-канал Klymenko Time
08 серпня 2022 09:00

Український професійний футбол під загрозою: що призводить до занепаду раніше успішного виду спорту

На процес впливає далеко ще не одна війна.

Час для читання

Хвилин читання:

10

Український професійний футбол під загрозою: що призводить до занепаду раніше успішного виду спорту

Український професійний футбол переживає найсерйозніший занепад у своїй історії. При цьому криза настільки системна і глибока, що війна нехай і виступає одним з головних її руйнівних каталізаторів, але далеко не єдиною.

В Україні футбол не те, щоб релігія, але зі всіх видів спорту він точно у нас особливий. У союзні часи київське «Динамо» найчастіше ставало чемпіоном СРСР. Також Кубок привозили клуби з Луганська та Дніпропетровська. Наприклад, в УРСР за межами Москви чемпіонський титул лише одного разу вигравав лише ленінградський «Зеніт». Зрештою, лише київське «Динамо», поряд із тбіліським, привозили до СРСР єврокубки.

З появою свого власного чемпіонату рівень українського футболу, прямо скажемо, суттєво впав. Порожні стадіони, вбиті футбольні поля, низький професійний рівень переважної кількості гравців, більшість із яких у союзні часи грали у регіональних лігах.

Але в 90-ті ж у нашому футболі стався перший феномен – «Динамо» Лобановського та братів Суркісів. Як з'явилася команда Шевченка, Реброва, Белькевича та Ко у абсолютно мертвому футбольному чемпіонаті – тема окремого дослідження, але той унікальний склад клубу став іміджевою особою всієї України кінця 90-х. Багато в чому ті успіхи київського «Динамо» змусили вже самих Суркісів – далеко не найтоповіших олігархів України – вкладати в клуб суттєві ресурси.

Другий феномен у тих же 90-х відбувався у Донецьку. За кілька років бізнесмен Рінат Ахметов створив футбольний клуб, який став найуспішнішим у сучасній історії України., та й, мабуть, у всій Східній Європі. І піком його розвитку стала перемога у кубку УЄФА, а також поява у Донецьку сучасного красеня-стадіону.

Але Ахметов ще й зародив олігархічну моду на велику конкуренцію у вітчизняному футболі. До природної конкуренції, що стала найбільш видовищною, «Шахтаря» і «Динамо» до початку 2010-х підтягнувся. «Дніпро» Ігоря Коломойського та «Металіст» Олександра Ярославського. УПЛ стала видовищною, інтригуючою та непередбачуваною, а центральні матчі внутрішнього чемпіонату збирали по 50 тисяч уболівальників. Україна посіла місце у десятці найсильніших на європейському континенті, а наші клуби стали регулярними учасниками плей-офф єврокубків… Це був світанок українського професійного футболу.

Далі стався другий Майдан із першою катастрофою фінансової моделі великого футболу в Україні. Втрата футбольних клубів Криму для УПЛ стала не так болючим, як іміджевою проблемою.. Сімферопольська «Таврія» 1992 року виграла перший чемпіонат незалежної України. А вже у 2014 році клуб вперше залишив вищу лігу УПЛ, і цього ж року Крим було включено до складу Росії.

Куди болючішим для УПЛ стало те, що після військової кампанії 2014-15 років Україна втратила Луганськ (ФК «Зоря») і особливо Донецьк, де базувалося улюблене дітище Ахметова. Таким чином, з 2014 року донецький «Шахтар» почав «мандрувати» усією Україною – Львів, Харків, Київ. При цьому клуб залишався лідером українського футболу, і досить успішно виступав у єврокубках, але зміст його для Ахметова об'єктивно став дорожчим..

Ще раніше харків'яни втратили «Металіст», коли клуб спочатку був «віджатий» у Ярославського, А потім і зовсім залишився безхазяйним. В результаті в місті є першокласний стадіон, але немає спонсора та, власне, самого клубу. Така ж доля спіткала і іменитий «Дніпро», який у 2015 році дістався фіналу кубка УЄФА, а вже через 3 роки припинив своє існування. По суті, ще до 24 лютого в Україні відбулася «деолігархізація» футболу, коли у чемпіонаті країни почали з'являтися нові клуби, що базуються в деяких випадках буквально у селах:

  • "Колос" (2012). Місце базування – село Ковалівка (1200 мешканців), Київська область.
  • "Інгульець" (2013). Місце базування – СМТ Петрове (7000 мешканців), Кіровоградська область.
  • "Мінай" (2015). Місце базування – село Мінай (3000 мешканців), Закарпатська область.

І всі ці історії не про те, як з'являються в Україні футбольні попелюшки. Навпаки, це історії про те, як в українському професійному футболі зникли гроші, і аматорка стала масовим трендом. Якщо ще до 2014 року мінімальний річний зміст професійного ФК вимагав від 5-7 млн ​​доларів (і це клуб буде гарантовано у зоні вильоту), то сьогодні це вже бюджет клубу, який із будь-якого села України здатний посісти третє місце слідом за «Шахтарем» та київським "Динамо". Сьогодні такою є реальність України.

Але щодо нового футбольного сезону немає і такого горизонту.. Проблема тотального безгрошів'я футбольних клубів очевидна, але навіть у цих умовах вторинна. Принаймні десь в Албанії чи Північній Македонії грошей у футболі ще менше, ніж навіть у Україні, що воює, але клуби якось проводять чемпіонат і грають. Складності набагато глибші за поточні фінанси.

По-перше, незрозуміло поточне становище війни та миру. А це впирається вже в елементарну логістику. Небо над Україною, як і раніше, залишається закритим, так само як і заборонено проведення масових заходів. Враховуючи гігантські розміри країни, проводити чемпіонат без авіасполучення від Харкова до Львова неможливо. Тому, на 90% можна бути впевненим, що поточний чемпіонат проходитиме на п'ятачку західних областей України та Києві.

Наприклад, на офіційному сайті полтавської "Ворскли" вже анонсовано, що домашні матчі клуб проведе на "Мінай-Арені" на Закарпатті. Той самий «Шахтар» із поточного сезону, за інформацією ЗМІ, базуватиметься виключно у Польщіде збирається проводити єврокубкові матчі, а на ігри УПЛ виїжджати в Україну. Характерно, що київське «Динамо» у третьому кваліфікаційному раунді Ліги Чемпіонів приймало австрійський «Штурм» у польській Лодзі. Тобто Польща стає європейським плацдармом для УПЛ, а західна Україна – основна географічна точка збору та проведення внутрішнього чемпіонату.

У результаті це призводить наш чемпіонат до двох тенденцій. Перша – він стає все більш аматорським та фізкультурним, коли спонсором клубу в буквальному значенні може стати власник ресторану або тартак. Друга тенденція – футбольні клуби України фізично витісняють на західну Україну, паралельно інтегруючись із польською футбольною дійсністю.

Але ще радикальніші зміни можуть статися, якщо з українського футболу вирішать піти їхні історичні фінансові «батьки», – брати Суркіси та Ахметов. Перші не настільки фінансово стабільні, щоб у стані війни продовжувати на високому рівні утримувати брендовий клуб. А у Ахметова вже є кейс виходу з української «медійки», є явна фронда з Офісом президента і спостерігається втома та розчарування від втрати Донецька та багатьох бізнес-активів. Тому, якщо Суркіси та Ахметов раптом «втомляться і підуть», український професійний футбол зануриться в остаточну темряву.


Підписатися на наші новини в Google News


Сподобався матеріал? Поставте йому п'ять зірок. Це важливо задля редакції.

Поділитися публікацією

Додайте Klymenko Time в список ваших джерел

Новини

Думки

свіже Популярне
більше думок Перейти
Facebook Telegram Twitter Viber

Ви можете закрити це вікно та продовжити читання. А можете – підтримати нашу команду невеликим донатом, щоб ми й надалі могли писати та знімати відео про те, що дійсно важливо для нас з вами, разом впливати на рішення влади та суспільства

Стати другом
x
Догори