Перший рік добігає кінця: головні перемоги і поразки Зеленського у зовнішній політиці

Дипломатія - сфера, де найбільш яскраво проявилася системність політика Володимира Зеленського на чолі України. У перший рік йому довелося розгрібати завали, залишені попередником Порошенко в стосунках з різними країнами: від мінських угод до гуманітарно-історичних конфліктів з європейськими сусідами і репутації самої корумпованої країни в Східній Європі.

За підсумками року нетрадиційна дипломатія Зеленського принесла деякі плоди, але все більше не визріли. Ця незрілість дозволяє щось виправити, а від чогось відмовитися.

Розбираємо, що встиг зробити президент, у чому прорахувався, і які завдання стоять перед ним на другий рік правління.

телефонна дипломатія

По закінченню року очевидні дві відмінності зовнішньої політики Зеленського: вибудовування міждержавних відносин через особисті контакти з лідерами держави і прагматизм у зовнішніх зв'язках виключно для користі внутрішніх інтересів України. На перших порах йому не складно було вибудувати добрі стосунки із зарубіжними лідерами. Весь світ з цікавістю стежив за першими заявами і кроками нового президента України - не з політичного класу і переміг з гучними 73% голосів виборців. На гострому інтересі європейців і особистій чарівності Зеленський завдав перший візит до Брюсселя, де зустрівся з екс-керівництвом ЄС і генсеком НАТО Йеном Столтенбергом.

На конструктиві у відносинах з польським президентом Анджеєм Дудою Зеленський усунув польсько-український конфлікт на грунті історії. Він скасував указ Порошенко про заборону на розкопки польських поховань. У другій свій візит до Польщі на річницю звільнення Освенцима підіграв Дуді антиросійською риторикою. Якби не президентські вибори в Польщі (через карантин перенесені з 10 травня на невизначену поки дату), то розбіжності з Україною на ґрунті історії були б повністю вичерпані.

Не в останню чергу завдяки хорошим відносинам з президентом Франції Зеленський зміг перезапустити роботу «нормандської четвірки» і навіть активізувати участь Франції і Німеччини в мінських переговорах.

Макрон першим показав, що зацікавлений поліпшити відносини з лідером України, коли запросив Зеленського в Париж до другого туру. Порошенко вже після Зеленського поспішив до Парижа і Берліна заради коротких зустрічей на вищому рівні, нагадуючи, що президент ще він.

У Порошенка з Макроном не склалося. Окрім короткої зустрічі під час виборів, вони провели одну зустріч у червні 2017 р. невдовзі після виборів президента Франції (другий тур – у травні). Тоді Макрон зазначив Порошенко, що якщо вже посилювати вимоги до Росії, то й Україна має «діяти бездоганно». Він порушив питання бізнес-клімату в Україні через проблеми у французького винороба Крістофа Лакарена, власника марки «Шабо». Тоді його виноградники давили бульдозерами, потім підпалювали, а потім обстріляли господарство.

Зате з канцлером Німеччини Ангелою Меркель у Зеленського теплі стосунки не склалися ще після першої зустрічі в Берліні. Коли ж спливли записи телефонної розмови з президентом Трампом, де Зеленський критикував Німеччину за слабку підтримку України, насторожено до Зеленському стали ставитися керівництво ЄС.

Однозначної оцінки наслідків того телефонної розмови з Трампом немає. При тому, що особисто для Зеленського це був провал, але він примудрився принципово нічого не зіпсувати в співробітництві з ЄС і США.

Замість прихильності цінностям - прагматизм і вигода 

Зеленський залагодив конфлікт з Польщею. Джерело: Офіс президента

Пандемія Covid-19 показала, що для Брюсселя Україна залишається стратегічним східним сусідом. ЄС виділив Києву найбільший пакет макро-фінансової допомоги - 1,2 млрд з 3 млрд євро, призначених для 10 країн-сусідів. Перший транш ЄС обіцяють направити відразу після підписання меморандуму з МВФ.

А США навіть збільшили на цей рік фінансову допомогу Україні до $ 700 млн - завдяки суперництву між демократами і адміністрацією Трампа в жестах допомоги Києву в протистоянні Росії.

Здавалося б, ураження те, що візит Зеленського в Білий дім так і не відбувся. Але воно обертається досягненням. Для обох президентів зараз краще не зустрічатися. Після того, як імпічмент Трампу вивернув навиворіт внутрішні справи України, і обидва лідери опинилися під мікроскопом американської політики будь-яка домовленість між ними може стати підставою для пошуку вразливостей і компромату.

Найкраще характеризують відносини України з Заходом при президенті Зеленський переговори з МВФ. Обидві сторони спочатку завищують ставки, щоб домогтися максимум поступок від партнера.

З МВФ завищені ставки Зеленського не спрацювали. Замість очікуваних $ 10 млрд, про які президент говорив не раз з посиланням на телефонну домовленість з директором МВФ Крісталіна Георгієва, Київ отримає $ 5 млрд за новою програмою Stand-by для збалансування держбюджету. А МВФ домігся виконання своїх вимог: прийняті закони про ринок землі і «антіколомойскій» про неповернення колишнім власникам банків і проведено секвестр бюджету. Києву просто не залишили вибору: без кредитної програми МВФ не надійде ніяка інша фінансова допомога від урядів і фінансових структур Заходу.

У пошуках вигоди для країни Зеленський не дивиться на аторітети. Він заявив в Давосі, що Україна недостатньо нескінченної євроінтеграції, а потрібен чіткий сигнал про майбутній вступ в ЄС.

На прагматизмі Зеленський вибудував стосунки з президентом Туреччини Ердоганом. В результаті взаємних візитів турецькі компанії активно зацікавилися інвестиціями в інфраструктурні проекти в Україні, зокрема, в енергетиці.

Зеленський - перший президент України, який впустив в енергосектор транснаціоналів-компанії NT & S Energy. Їх підрозділ Expert Petroleum займеться розвитком виснажених родовищ в Львівській обл. на умовах договору про розподіл продукції. Цей, здавалося б невеликий проект, відкриє широкі перспективи для заходу транснаціоналів на повний енергосектор, враховуючи різноплановість і масштаби діяльності транснаціоналів.

«Промо-мантри» Зеленського про вигоду інвестування в Україну вилилися в концесії морських портів. «Ольвія» в Миколаєві переданий катарському «QTerminals», Херсонський порт - ТОВ «Рісо-Херсон», пов'язаної з групою Georgian industrial Group, а також самий глибоководний «Південний» в Одеській обл., Де міжнародний оператор DP World (ОАЕ) нейтралізує зусилля олігарха Ріната Ахметова контролювати порт.

Кремль телефонними розмовами не проймеш  

Зеленський і Путін. Джерело: ТАСС

З телефонної розмови між президентами Зеленським і Путіним почався процес обміну полоненими. Але на відміну від Заходу у відносинах з Росією телефонна дипломатія не привела до позитивних зрушень. У пошуках варіантів домовитися з Кремлем про закінчення війни на Донбасі президент Зеленський, очевидно, зрозумів, що таке геополітика і усвідомив, який стан України.

Українського президента, так само, як і держава Україна, намагаються використовувати з вигодою для себе два протиборчих центру сили в світі. Зараз Зеленський - між двох сильних важелів тиску. Поки не ясно, хто перетягне канат, на якому український лідер маневрує, підігруючи то одній, то іншій.

Зеленський зробив все, щоб розвести сили в зоні конфлікту на Донбасі. Але припинення вогню в місцях розведення не добився. незважаючи на ініціативи і прискорення переговорів в Мінську, інтенсивність вогню на Донбасі не спадає, і в порівнянні з попереднім роком, загинули навіть більше військових, продовжують страждати цивільні. Тут Зеленський не зміг переламати ситуацію, на знайшовши нові аргументи для Кремля.

Зеленський поки продовжує грати разом з Заходом

Зараз, схоже, що Зеленський, як і Порошенко, покладається на розстановку сил в міжнародній політиці і поки продовжує грати на одному полі з Заходом. З тією лише різницею, що на відміну від Порошенка, він зможе пред'явити ряд нових мирних ініціатив.

Але поки Захід не дозволяє Києву самостійно вирішувати, на які поступки йти Кремлю. Це показала ситуація зі створенням консультативної ради з представниками ОРДЛО. Тільки те, що хоче Захід, не зовсім те, що хоче президент Зеленський.

Наприклад, там не проти, щоб Україна наділила «Л / ДНР» особливим статусом, загорнувши його в обгортку «формули Штайнмайера». Але це небезпечно для цілісності всієї держави Україна. При цьому, Франція і Німеччина, зрозуміло, не без участі США, блокують домовленості про консультативну раду з «Л / ДНР» на умовах РФ. Хоча це тільки проміжне рішення, але воно важливе Росії, щоб легалізувати себе як посередника, а потім домагатися ослаблення західних санкцій. У розумінні ж Зеленського санкції - не той інструмент, який дозволить йому виконати свою обіцянку про світ на Донбасі. Поки він продовжує навпомацки шукати рішення.

«Медовий місяць» президента Зеленського минув: далі вже не вийде виїжджати на проміжному успіху, як на зустрічі нормандської четвірки в Парижі. Українці і світ хочуть розуміти, в чому зовнішньополітична стратегія президента.

Незважаючи на те, що Зеленський підтвердив курсу на вступ до ЄС і НАТО, але для себе він явно не визначив зовнішньополітичний вектор. Це - щось серйозне «АЛЕ», від якого потрібно позбутися. Інакше поля для маневру не залишиться, і президент Зеленський буде потрапляти в пастки, розставлені їм самим.