Перлина біля моря: що чекає на Одесу в найближчому майбутньому?

Продовжуємо нашу традиційну рубрику, де ми прогнозуємо в середньостроковій перспективі майбутнє окремих українських міст. Про Харків можна почитати тут, о Запоріжжя – тут.

Прогнози ці варіативні та залежать від сукупності збігу відразу кількох факторів, які ми намагаємося зіставити. І цього разу у нас у розборі особливе місто. Можливо, найбільш особливе місто у всій Україні і навіть у всій цій війні – Одеса.

Ситуацію навколо Одеси ми вже розбирали, але відтоді сталося кілька ключових змін. По-перше, Росія провела «референдуми» і це змінило весь контур війни. Кремль продемонстрував, що готовий долучати нові українські території. А по-друге, у листопаді російська армія пішла з Херсона та всього правобережжя України.

Разом ми отримали з того часу два сигнали, які безпосередньо важливі для самої Одеси. Війна з боку Росії остаточно стала експансіоністською. Питання безпеки, нерозміщення наступальної зброї, нейтральний статус, денацифікація та інше, як і раніше, залишаються важливими для Кремля, але включення нових територій тепер стало ключовим чинником цієї війни.

Але водночас у Кремлі переоцінили можливості своєї армії. Ні нового походу на Київ, ні навіть давно анонсованого великого наступу Росія, як і раніше, так і не проводить. Більше того, у Херсонській області армію було відведено на лівий берег Дніпра. Для Одеси, як і для Миколаєва, це означає, що найближчим часом у ЗС РФ немає можливості просуватися на південь.

Тому, якщо міркувати лінійно, виходячи з поточної події на фронті, то Одеса на цьому етапі здається Росії не по зубах. Форсування Дніпра з півдня російською армією не є можливим. Принаймні РФ не зуміла утримати величезний плацдарм на правому березі, коли заходила туди без серйозного опору. Тепер же на південь від Запоріжжя через Дніпро взагалі не залишилося цілих мостів, а тому теоретично така надскладна операція можлива лише за однієї умови – потрапляння ЗСУ у найжорстокішу оперативну кризу, але ознак подібного на фронті немає й близько.

Втім, до весни 2023 року з'явився ще один фактор, який може суттєво вплинути на майбутнє Одеси, – це рухи тіла навколо Придністров'я. У разі спроби ліквідації з боку Молдови та України цього проросійського анклаву, що знаходиться поблизу Одеси, географія війни розшириться мінімум на ще одну країну, що спровокує ескалацію всього конфлікту.

Нарешті, необхідно завжди пам'ятати одну з базових першопричин всієї цієї війни. Україна з виходом до Чорного моря та Україна без такого виходу – це дві абсолютно різні конфігурації. Той самий американський аналітичний центр RAND зазначає, що не має значення, скільки Росія забере на сході в України території, бо за будь-яких варіантів можливе відновлення та функціонування держави. Але є базова умова – країна має залишатися вихід до Чорного моря.

Це означає, що виграти цю війну Росія може тільки двома способами. або захопити КиївАле, крім військової складності такого заходу, тут ще є фактор тотальної нелояльності місцевого населення, що робить такий похід відверто окупаційним. І другий спосіб – це захоплення Одеси, який у російському інформаційному просторі буде 100% подано як визвольний похід. При цьому, якщо російська армія таки увійде до Одеси, на відміну від того ж Києва, виходити звідти вона навряд чи буде.

Ще раз. Ми не бачимо сьогодні ні найменшої можливості дійти російської армії до Одеси Але також ми не бачимо контури закінчення війни, як і передумов до мирного договору або хоча б перемир'я між Україною та Росією. Війна розвивається рівно таким безкомпромісним чином, що її завершення можливе лише після того, коли одна зі сторін втратить фізичну нагоду навіть до оборонного опору. А якщо так – а це саме так – то і конфігурація повоєнного світу, так само як і нові кордони можуть значно відрізнятися від того, що ми маємо сьогодні.

Виходячи з цих вступних, окреслимо те, який бачимо Одесу в середньостроковій перспективі.

Варіант 1. Лінійно-ситуативний.

Війна заходить у стратегічний глухий кут для двох сторін, і все закінчується заморожуванням конфлікту з плюс/мінус формуванням кордону за поточною лінією фронту. Життя країни багато в чому залежатиме від надання Україні міжнародної допомоги, але загалом ми передбачимо, що настануть не найказковіші часи. Втім, розблокування судноплавства у Чорному морі зробить Одесу головним морським та торговим хабом країни. За українськими мірками це буде одне з найблагополучніших міст, до того ж, на відміну від Харкова, Миколаєва чи Чернігова, майже не зруйноване бойовими діями.

Щоправда, у культурному плані Одеса піддасться дуже сильного тиску. Вся російсько-імперська та радянська спадщина (а по суті це і є історія всієї Одеси) там жорстко «вимиватиметься».

Варіант 2. Переможно-українська.

ВСУ прориваються до Азовського моря, що загалом уже можна вважати стратегічною перемогою України Решта – взяття чи не взяття Криму, просування на Донбасі – особливого значення вже не має. З виходом на Азовське море Україна на 90% повертає територіальний контур, який був до 24 лютого 2022 року. Усі подальші події будуть йти лише по вектору загальної поразки Росії з різними модифікаціями.

Відмінність цього варіанта від попереднього для Одеси лише у тому, що Україна може розраховувати на суттєві компенсації наприкінці цієї війни. З урахуванням географічного положення Одеси та загалом її стратегічної важливості для всієї країни очікується, що соціально-економічний стан у місті відновиться набагато швидше, ніж в інших регіонах України. Хоча на зовсім огрядне життя розраховувати все ж таки не варто. Весь величезний європейський макрорегіон перебуває зараз у стані жорсткої кризи, а тому у вихідні перукарі та працівники СТО літати у Віденську оперу точно дозволити собі не зможуть.

Варіант 3. Переможно-російський.

Відразу зазначаємо, Одеса залишається під контролем України, але мирний договір нав'язується на силових умовах Росії. У такому разі в Одесі та загалом в Україні настане час великого політичного хаосу та розборок, хто кому Рабинович. Передбачити політичну трансформацію в країні зараз складно, але у будь-якому разі це буде непростий період. Вся Україна буквально завалена зброєю, а містами ходитимуть десятки тисяч солдатів, що повернулися з фронту. Почнеться час кримінальних війн, і Одеса у них посідатиме центральне місце.

Варіант 4. Росіяни у Львові.

Знову ж таки з еківоком на військові розклади сьогоднішнього дня немає жодних підстав вважати, що ЗС РФ зможуть дійти до Одеси. Але ми вище вже зазначали, що ця війна має один очевидний вихід її припинення – тотальна поразка однієї з армій. А війна – це палиця з двома кінцями, А отже, і програти може не лише супротивник.

Опція «Росія в Одесі» має дві вилки. Перша – це катастрофічний сценарій для решти України, коли світова спільнота загалом визнає це як факт, що відбувся, приблизно як Голанські висоти за Ізраїлем чи Західну Сахару за Марокко. Тобто на світових картах можуть зображуватись одні кордони, коли той же Тайвань і Китай позначені однаковим кольором, а за фактом усі визнають нові реалії. При таких розкладах Одеса дуже скоро може перетворитися на головну вітрину «російського світу» з усім міським будівництвом, що витікає, та іншими помітними проектами.

Друга вилка – між РФ та Заходом опускається нова залізна завісаі по максимуму розриваються всі торгові та інші зв'язки. Але за такого сценарію на перший план уже виходить позиція Туреччини. Одні розклади, за яких тим же судам з Одеси закривається вихід у світовий океан через турецькі протоки, і зовсім інші, коли Туреччина на це плює і орієнтується тільки на свою ситуативну вигоду.

А ось у культурному плані «Росія в Одесі» стане катастрофою для всього українського в цьому місті. Що чекає на городян, які ідентифікують себе виключно з Україною, можна наочно подивитися на прикладі того ж Бердянська. Обшуки від ФСБ, виявлення українських симпатиків, арешти, а якщо причепитися особливо нема до чого – депортація на підконтрольну Україні територію.