Сергій Шилов
15 листопада 2022, 17:00

Юлія Тимошенко: примадонна української політики, що не старіє

Ось уже чверть століття вона співає своїм виборцям солодкі пісні та розповідає захоплюючі казки.

Час для читання

Хвилин читання:

40

Юлія Тимошенко: примадонна української політики, що не старіє

Коли Тимошенко з'явилася на Майдані в кріслі-каталці і взута в лабутени, у супроводі свого відданого соратника Власенко, то багатьом здалося, що вони десь бачили цю картину, лише у виконанні інших акторів. І справді, «тріумфальне повернення» Юлії Тимошенко дуже нагадувало кліп Алли Пугачової и Гаріка Сукачова «Мал помалу». 

Нагадували схожістю не лише антураж та міжряддя цих двох вистав, а й самі виконавці. Адже варто погодитись, що в українській політиці Тимошенко відіграє ту ж роль, що й Алла Пугачова у російському шоу-бізнесі. І навіть методи досягнення успіху та підтримки неминущої популярності у них практично однакові. Це талановито озвучені проникливі тексти, це наближення до себе потрібних чоловіків, і найголовніше, це максимальна комерціалізація мистецтва та політики. 

Юлія Тимошенко: примадонна української політики, що не старіє - фото 1

Але як би хто не ставився до Юлії Тимошенко, можна ствердно сказати, що за всі тридцять років незалежності, в Україні не було іншої жінки-політика такого рівня, який мав таку високу невпинну популярність.

Походження: дідусі, бабуся, мама, батько

Юлія Володимирівна Тимошенко народилася 27 листопада 1960 року в Дніпропетровську і була записана в метриці під прізвищем Григян. Саме це прізвище свого часу стало причиною підвищеного інтересу до родоводу Юлії Володимирівни. Вже наприкінці 90-х пішли чутки, що вона вірменка, потім Євген Червоненко заявив, що вона нібито вірменська єврейка. Чутки були розвіяні справжнім розслідуванням, яким займалися, зокрема, політолог Кость Бондаренко та публіцист Дмитро Чобіт (що присвятив Тимошенко цілу книгу). Сама Юлія Тимошенко запевняла виборців, що її батьки по батькові є латишами Григянусами, а всі батьки по мамі були «щирими українцями». Ну, а насправді?

Якщо починати з самого початку, то першим у цьому родоводі буде Кельман Гдалевич Капітельман, який після революції та Громадянської війни переїхав із рідного Нижнього Тагілу до Києва, де й оселився у квартирі якихось колишніх буржуїв на вулиці Артема (нині Січових стрільців), будучи, мабуть, червоним комісаром. Його син Абрам Капітельман (1914 р.н.) після закінчення харчового технікуму був направлений до Дніпропетровська (нині Дніпро), де, працюючи на кондитерській фабриці, познайомився з технологом Марією Йосипівною Григян, дочкою залізничного провідника Йосипа Йосиповича Григана (репресований 1938-го, вийшов на волю 1948-го, реабілітований 1963-го). Чи був І.І. Григан латишем, невідомо (але вже точно не вірменином), проте він отримав кілька листів від родичів у Латвії, які стали приводом для його арешту. Після якого його дочка, мабуть, підправила своє прізвище на Григян, щоб «зречися» батька - ворога народу. Чому вона просто не взяла прізвище чоловіка, незрозуміло.

1937-го у Абрама Капітельмана та Марії Григян народився син Володимир, З прізвищем якого теж не все ясно. Щонайменше можна припустити, що після загибелі батька на фронті 1944-го (при штурмі Севастополя) або з початком сталінської антисемітської компанії (кінець 40-х) він узяв собі прізвище матері. 

Наприкінці 50-х молодий інженер Володимир Абрамович Григян одружився з диспетчером таксопарку Людмилою Миколаївною Телегіною (розлученою), в дівочості, що носила прізвище Нелєпова. А 1960-го у них народилася донька Юленька. Якогось українського коріння у Людмили Нелєпової-Телегіної не виявлено, зате її дідусем був Єрофій Неліпа (типове російське прізвище). Взагалі, біографія мами Тимошенко з якихось причин досі залишається таємницею за сімома печатками, густо замаскованої поспіхом вигаданими казками. 

Юлія Тимошенко: примадонна української політики, що не старіє - фото 2

Юлія Тимошенко з мамою Людмилою Телегіною

Про те, що Юлія Володимирівна здатна складати та «імпровізувати» на ходу, анітрохи при цьому не червоніючи, яскраво свідчив такий факт. У 2016 році, у прямому ефірі телеканалу «112» вирішила ще раз використати у своїх інтересах тему голодомору-1933, і заявила буквально таке: її бабуся, разом з її маленькою мамою, полями та лісами пробивалася через «загона загони», щоб вийти в місто і не померти з голоду. У цей момент чимало фанів Тимошенко співчутливо заплакали! Але ось невдача: її мама народилася 1937 року, тобто через чотири роки після голодомору, до того ж не в селі, а в Дніпропетровську. Спіймана на цій брехні Тимошенко навіть не подумала вибачатися!


Дитинство, юність, інститут

Коли Юлії Тимошенко було лише два роки, її батьки розлучилися. Володимир Абрамович Григян згодом знову одружився з Людмилі Войтенко, і в 1969-му у нього народився син, також названий Володимиром – братом Юлії Тимошенко за батьком. Відносини з ними Юлія Тимошенко практично не підтримувала. А її вихованням займалася тітка (сестра матері) Антоніна Ульяхіна (У дівоцтві Нелєпова). На подяку Тимошенко ще на початку 90-х зробила її гендиректором фірми «Беютага» (виробництво гранітних плит), а потім незмінним головою дніпропетровської «Батьківщини». Сьогодні фірмою «Беютага», а також молочним бізнесом керує дочка тітки Тоні, Тетяна Валеріївна Шарапова (двоюрідна сестра Тимошенко) та її чоловік Руслан Юрійович Шарапов.

Юлія Тимошенко: примадонна української політики, що не старіє - фото 4

Антоніна Ульяхіна

Навчалася Юля Григян у дніпропетровській школі №75, яку закінчила 1977 року. За спогадами вчителів, дівчинка була «хорошисткою», відвідувала секцію художньої гімнастики та віддавала перевагу іграм у ляльках дружбу з хлопчиками – якими, очевидно, і навчилася тоді «крутити». 

Юлія Тимошенко: примадонна української політики, що не старіє - фото 5

Юля Григян у школі

До Дніпропетровського гірничого інституту (на факультет автоматики та телемеханіки) вона вступила лише 1978-го, мабуть, з другого разу. Причому, згідно з публікаціями у ЗМІ, на першому курсі вона носила вже мамине прізвище Телегіна (на зло батька?). 

Тоді ж вона познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Олександром Тимошенко – сином тодішнього голови Кіровського райвиконкому Дніпропетровська Геннадія Опанасовича Тимошенко. Як «попелюшка» із сім'ї диспетчера таксопарку примудрилася «підчепити» собі справжнього принца? За легендою, розказаною самою Юлією Володимирівною, це сталося нібито ще 1977-го, романтично і випадково: Олександр Тимошенко зателефонував їй, бо помилився номером. Розговорилися, потоваришували, стали зустрічатися.

Але її тітка Уляна у книзі «Юля, Юлечка» наводить більш прозову та прагматичну версію цього знайомства: влітку 1979-го студентка гірничого інституту Юлія Телегіна та студент Дніпропетровського університету Олександр Тимошенко працювали піонервожатими в одному таборі, де й дуже близько зійшлися. Вже 15 вересня вони зіграли весілля, а 20 лютого 1980-го у них народилася дочка. Євгенія. Втім, якщо відібрати від дати народження дев'ять місяців, то виходить, що її батьки познайомилися, як мінімум, ще навесні, а не влітку 1979-го. Так що реальні подробиці їхнього знайомства залишилися їхнім особистим секретом. Ну а книга Антоніни Ульяхіної просто рясніє «неточностями».

Юлія Тимошенко: примадонна української політики, що не старіє - фото 6

Юлія та Олександр Тимошенко

Оскільки Юлії Тимошенко довелося піти у декретну академічну відпустку, її навчання перервалося до 1981-го. Відновлюватись у гірничому інституті вона не стала, і перевелася до чоловіка до Дніпропетровського університету (за допомогою свекра), на економічний факультет. Закінчивши його 1984-го, Тимошенко влаштувалася інженером-економістом на Дніпровський машинобудівний завод, який займався тоді випуском електронних компонентів протиповітряної та протиракетної оборони. 

Малий бізнес

Перспектива стати згодом головним бухгалтером заводу не спокушала амбітну Юлію Тимошенко. Але тут дуже доречно розпочалася «перебудова», яка легалізувала «кооператорство» і зняла цензуру із зарубіжної кінопродукції. А Геннадій Тимошенко якраз перейшов на роботу до облвиконкому, де очолив відділ кінофікації. Щоправда, таке «підвищення» було більше схоже на опалу (керував районом – став керувати кінотеатрами), але слід враховувати, що докладна біографія Геннадія Тимошенко чомусь відсутня у відкритому доступі.

Як би там не було, це дало сім'ї Тимошенко можливість відкрити не один відеосалон, а цілу мережу, що приносить колосальний і практично не врахований прибуток. Це дозволило швидко накопичити значний стартовий капітал. Крім того, за бажання відеосалони можна було використовувати для «відмивання» зовсім брудних бандитських (рекетирських, наперсточних) грошей. 

1989-го подружжя Тимошенко оформила свою мережу відеосалонів як молодіжний центр «Термінал», який працює під егідою обласного комітету ЛКСМУ. Першим секретарем якого тоді був Сергій Тігіпко, а його заступником з питань пропаганди та культури Олександр Турчинов. Тоді Тимошенко і потоваришувала з Турчиновим, згодом зробивши його одним з своїх найближчих соратників. Але найголовнішим її тодішнім знайомством, що дав їй золотий квиток у чарівну країну великого бізнесу, став Павло Лазаренко, 1990-го обраний головою Дніпропетровської обласної ради. 

Юлія Тимошенко: примадонна української політики, що не старіє - фото 7

Тимошенко, Турчинов, Лазаренко

Великий бізнес: КУБ

Знайомі характеризували Геннадія Опанасовича Тимошенко як людини із золотими руками, добрим серцем, але зовсім нездатною до бізнесу. Тому, працюючи за Павла Лазаренка, він зміг лише домовитися про участь свого сина та невістки у новому бізнес-проекті «Корпорація Український бензин» (КУБ), який запрацював у травні 1991 року. Її засновником був бізнесмен Олександр Гравець, чия офшорна фірма Somolli Enterprises Limited була співзасновником корпорації (85%) і надавала їй статусу СП, що користується податковими пільгами. Втім, головне були не пільги, а фактична монополія на постачання палива для області, насамперед для сільгосппідприємств, яку забезпечив КУБ Павло Лазаренко (в обмін на частину прибутку). 

Спочатку передбачалося, що главою сімейного бізнесу буде Олександр Тимошенко, а дружина буде за нього комерційним директором. Однак у Юлії Володимирівни виявилася надмірно розвиненою не тільки комерційна жилка, а й інші комунікативні здібності - Вона легко домовлялася з ким завгодно і про що завгодно. Тому незабаром фактичним керівником КУБ стала Юлія Тимошенко, і від цього почався її великий бізнес. Під питанням була лише її частка: офіційно Олександру та Юлії Тимошенко належали лише по 5% КУБ, проте вони також мали частку в Somolli Enterprises Limited, розмір якої залишився невідомим. Саме з рахунків Somolli лише за три роки (1992-94) на рахунки Лазаренка було перераховано близько сто мільйонів доларів – нечувана на ті часи сума! 

Але КУБ займався не тільки бензином та соляркою. 1992-го він став співзасновником корпорації «Співдружність», яка протягом 1992-95 р.р. була основним українським дилером російської газової компанії "Ітера" (постачаючи до 9 мільярдів кубів газу на рік). З цього й почалася кар'єра Юлії Тимошенко як української «газової принцеси!» А партнерами Тимошенко щодо «Співдружності» було НВО «Інтерпайп», яке належало Віктору Пінчуку (майбутньому олігарху), його батькові Михайлу Пінчуку (засновнику сімейного бізнесу), його першій дружині Олені Аршаві (другою стане дочка Леоніда Кучми) та його тестю Володимиру Аршаві (завідувачу облздороввідділу та приятелю Лазоренка). До речі, Антоніна Ульяхіна стверджувала, що Тимошенко та Пінчук познайомилися лише 1995-го.

Навесні 1995-го Юлія Тимошенко вперше опинилася за ґратами: її заарештували при спробі сісти в літак рейсу «Запоріжжя-Москва» із 26 тисячами доларів у сумочці. Оскільки дніпропетровський губернатор Лазаренко був невеликим авторитетом для запорізької прокуратури, то визволяти Юлію Володимирівну із СІЗО довелося за домовленістю, яку їздив укладати особисто Віктор Пінчук. 

Ще більший бізнес: корпорація ЄЕСУ

А за кілька місяців особисті неприємності трапилися і в самого Пінчука, після чого «Інтерпайп» вийшов зі складу «Співдружності». Натомість 25 вересня 1995 року Павла Лазаренка було призначено віце-прем'єром України з паливно-енергетичного комплексу. Відразу після цього Юлія Тимошенко та Олександр Гравець перереєстрували КУБ у ЗАТ «Промислово-фінансовий концерн «Єдині енергетичні системи України», більш відомий як корпорація ЄЕСУ. 

У ньому Гравець отримав значно меншу частку, ніж у КУБ, а незабаром і зовсім залишив ЄЕСУ, перебравшись від гріха подалі до Ізраїлю. Корпорація стала повністю сімейним бізнесом Тимошенко: вона обійняла пост президента, свекра призначила генеральним директором, чоловіка – гендиректором дочірньої компанії «Транспорт», на чолі інших структур ЄЕСУ поставила маму, тітку Тоню та двоюрідну сестру Таню. Але головна постать залишалася за лаштунками: Павло Лазаренко формально стосунків до ЄЕСУ не мав, проте саме він забезпечив корпорацію державним підрядом на постачання в Україну понад 25 мільярдів кубометрів російського газу на рік, зробивши її найбільшою приватною газовою компанією країни.

Юлія Тимошенко: примадонна української політики, що не старіє - фото 8

Юлія Тимошенко: часи ЄЕСУ

Про доходи Юлії Тимошенко тоді ходили легенди: говорили, що вона мультимільярдер і найбагатша жінка Європи, що вона може запросто скупити всі підприємства України Проте точний розмір усіх тодішніх доходів не змогло потім встановити навіть слідство, яке напрацювало у справі ЄЕСУ понад 500 томів! Видимі ж витрати Тимошенко були відносно «скромні»: у середині 90-х вона відгрохала собі у центрі Дніпропетровська досить потворний особняк, А поруч виросли «хатинки» її матері, тітки і двоюрідної сестри. У «нульових» вся рідня переїхала до дорожчих і просторіших будинків під Києвом, але для преси Тимошенко зберегла свою стару квартиру в Дніпропетровську, в якій іноді показувала журналістам маму, яка нібито живе там.

Юлія Тимошенко: примадонна української політики, що не старіє - фото 9

Перший особняк Юлії Тимошенко

Перші кроки у політиці. «Громада» та «Батьківщина»

1996-го деякі розумні люди порадили Юлії Тимошенко обзавестися депутатським мандатом. Можливо, це був сам Лазаренко, оскільки саме прем'єр допоміг їй блискуче виграти перевибори у 229 окрузі на Кіровоградщині: він наказав протягом кількох днів погасити там багатомісячні заборгованості з пенсій та зарплат. Сама ж Тимошенко наобіцяла виборцям округу провести газ та воду, а також привезла 5 тисяч тонн вугілля для малозабезпечених сільських сімей. Як кажуть, зігріла теплом та словом! На подяку вона отримала понад 90% голосів – фантастичний результат плюс медаль Святої Варвари від митрополита УПЦ МП за пожертву на відновлення церкви. 

За час свого першого депутатського терміну (січень 1997 – травень 1998 р.) Юлія Тимошенко нічим особливо не виділилася. Спочатку вона увійшла до фракції «Конституційний центр», а після усунення Лазаренка з посади прем'єра стала заступником голови його фракції «Громада». Цікаво, що «Громаду» ще 1994-го створив Турчинов, згодом «подарувавши» партію Лазаренка.

Але перехід Тимошенко до радикальної опозиції був не так кроком на підтримку Лазаренка, як відповіддю на «Репресії», що обрушилися на ЄЕСУ. На корпорацію наклали величезний штраф у розмірі 1,5 мільярда гривень (майже 900 мільйонів доларів за тодішнім курсом), у неї став відбирати акції підприємств, порушили низку кримінальних справ. Практично розоривши її вже до кінця 1997-го. 

Другий депутатський термін розпочався для Тимошенко теж не дуже вдало: на виборах 1998-го на окрузі у тій же Кіровоградській області Тимошенко отримала лише близько 38%. Такою була оцінка виборців її невиконаних обіцянок! 

Цікаво, що з того моменту Тимошенко стала палкою прихильницею повністю пропорційної моделі парламентських виборів. Однак не тому, що так вона, будучи у першій п'ятірці партійного списку, гарантовано потрапляла до Ради. Просто Юлія Тимошенко однією з перших побачила перспективу продажу прохідних місць у списках в обмін на щедрі, часом багатомільйонні «пожертви». 

Після втечі та арешту Лазаренка (лютий 1999), Тимошенко разом із Турчиновим покинула «Громаду» та заснувала власний політичний проект під назвою «Батьківщина» (де Турчинов надовго став її незмінним заступником). Потім вона почала пошук нових союзників і покровителів, вийшовши зрештою на оточення Віктора Ющенка. 

 Помаранчева команда

У грудні 1999-го, на наполегливу раду Заходу та прохання українських націонал-патріотів, Кучма затвердив новим прем'єр-міністром України Віктора Ющенка – який відразу призначив Юлію Тимошенко віце-прем'єром з паливно-енергетичного комплексу. Отримавши у свої руки велику владу, Тимошенко негайно розпочала реформу української енергетики – яку багато хто назвав війною за перерозподіл у ній потоків та сфер впливу, боротьбою за приватизацію важливих підприємств. Що викликало різку реакцію «кучмівської еліти», яка стала тиснути на президента з вимогами відставки Тимошенко – що, зрештою, переріс у війну проти всього уряду Ющенка і заклав основи майбутнього політичного протистояння.

Як «попередження» у серпні 2000 у справі ЄЕСУ було заарештовано Олександра Тимошенко. Однак це зробило Юлію Володимирівну лише ще радикальніше. Вона підтримала акцію «Україна без Кучми», взяла під своє крило УНА-УНСО Шкіля, яке «відзначилося» під час вуличних бійок навесні 2001-го, скликала «Форум національного порятунку». Саме тоді Тимошенко навчилася звертатися до виборців натхненно, з надривом, голосячи про «зраду» та закликаючи до «перемоги». 

19 січня 2001-го Тимошенко було відправлено до відставку (за мовчазною згодою Ющенка), а 13 лютого вона була заарештована вдруге у своєму житті – тепер на півтора місяці, по тій самій справі ЄЕСУ. Проте Печерський суд випустив Тимошенко на волю, оскільки вважав доводи звинувачення несуттєвими. Торішнього серпня на волю вийшов і її чоловік, який після цього остаточно перетворився на непублічного «домосіда». А от Юлія Тимошенко купалася у променях зростаючої політичної слави. 

До виборів 2002-го вона створила «Блок Юлії Тимошенко» (БЮТ), куди, крім «Батьківщини», увійшли «Собор». Анатолія Матвієнка та соціал-демократична партія. Тимошенко, яка раніше абсолютно аполітична і з великими труднощами розмовляла українською, старанно змінювала свій імідж. Її мова наповнилася західноукраїнськими словами та оборотами, вона стала постійно твердити про любов до України, зробила собі зачіску у стилі Лесі Українки. (Взагалі сто років тому такі зачіски носили «народні вчителі»). Втім, противники Тимошенко її зачіску не оцінили, насмішкувато називаючи «бубликом» і жартома про «жінку з косою». Натомість фанати Тимошенко всерйоз почали називати її "українською Жанною д'Арк". 

На виборах 2002 року БЮТ отримав 7,26% і 21 мандат, ставши основним політичним союзником Віктора Ющенка, який уже розпочав свою ходу до президентської посади. З цього моменту Тимошенко та Ющенко складали пару, що з'являлася разом майже на всіх великих політичних акціях помаранчевої опозиції. З огляду на зростання популярності Тимошенко. Ющенко був змушений наперед пообіцяти її крісло прем'єра – підписавши з нею у липні 2004-го угоду про коаліцію «Сила народу». І вона отримала бажане одразу після Майдану.

Юлія Тимошенко: примадонна української політики, що не старіє - фото 10

Два прем'єрства

Цікаво, що влітку 2004-го Головна військова прокуратура РФ порушила проти Тимошенко кримінальну справу за давання хабара якійсь високопоставленій особі. Після того, як у січні 2005-го Тимошенко була призначена прем'єр-міністром України, генпрокурор РФ Устинов застеріг її від відвідування Росії, погрожуючи арештом. Але вже через пару тижнів він узяв свої слова назад, а до кінця 2005-го справа проти Тимошенко була закрита «по закінченні терміну».

Тим часом у Тимошенко вистачало проблем в Україні. Її перше прем'єрство було коротким і дуже незабутнім. Чи була в тому вина Юлії Володимирівни, чи справді підступи олігархів, але починаючи з весни 2005-го Україну почали трусити соціально-економічні кризи: подорожчання м'яса, дефіцит та подорожчання цукру та бензину. Народ почав бурчати, «синя» опозиція набиратиме сили. Закінчилося це політичною кризою: глава РНБО Порошенко звинуватив у всьому Тимошенко, а один із її найближчих соратників Олександр Зінченко, у свою чергу, звинуватив у корупції Порошенка та інших «будь-яких друзів» Ющенка. 

У підсумку президент відправив у відставку всіх, і з цього моменту відносини між Тимошенко та Ющенком стали дуже натягнутими: вони зберігалися якийсь час лише заради «помаранчевої коаліції». Але якщо політики ще вдавали, що працюють однією командою, то їх фанати почали гризтися між собою одразу ж, з'ясовуючи, хто більше любить Україну, а хто лише обирає її. Прихильники Ющенка глузували з «юльків», а фанати Тимошенко, у свою чергу, з «ющів». Цікавий факт: на популярному «Форумі Української правди» (ФУП) одного разу було введено спеціальну опцію, блокує для відображення слово "макака". Зроблено це було на прохання прихильників Тимошенко – самі здогадуєтеся чому! 

На парламентських виборах 2006 року БЮТ отримав 22,3% голосів, значно перевершивши «Нашу Україну» Ющенка. Було очевидно, що більшість промайданівськи налаштованих українців симпатизують Тимошенко. І вона почала вимагати повернути собі крісло прем'єра, а також віддати її людям низку ключових постів у майбутній коаліції. Команди Ющенка та соціалісти не поступалися – і ця «коаліціада» затягнулася на кілька місяців, завершившись несподіваним «реваншем біло-синіх» (створенням коаліції ПР, СПУ та КПУ та уряду Януковича). Почався нова політична криза, під час якого Тимошенко зайняла непримиренну позицію до нової парламентської більшості та уряду, вимагаючи від президента Ющенка рішучого розпуску Ради (як символічний жест вона прилюдно розпустила свою косу). Що й сталося влітку 2007-го.

За підсумками дострокових виборів НУНС та БЮТ вдалося сформувати коаліцію у 229 голосів (у 2010-му вона швидко розвалиться), яка з другої спроби затвердила Юлію Тимошенко на посаді прем'єра. Причому вже у вересні 2008-го ця коаліція фактично розпалася, а Тимошенко та Ющенко почали воювати один з одним, готуючись до президентських виборів.

Друге прем'єрство Тимошенко запам'яталося, насамперед, масовою роздачею «юлиною тисячі». Компенсувати радянські вклади обіцяли багато політиків, але найбільше масштабно підійшла до цього саме Тимошенко: всім вкладникам, починаючи з січня 2008-го, виплачували по 1000 гривень. Але оскільки охочих було багато, а ощадкаси важко справлялися з напливом, то черги займалися з ночі, люди непритомніли, були навіть смертельні випадки. 

Після деякого економічного підйому влітку 2008-го (в той рік Україна мала найбільший ВВП за всю історію), пролунала світова фінансова криза, яка вдарила по нашій країні. надто вже боляче: він обрушив гривню з 5 до 8 за долар і збанкрутував десятки банків Тимошенко звинувачувала у всьому голову Нацбанку Порошенка та президента Ющенка, ті ж заявляли про некомпетентність уряду. Потім почалася чергова українсько-російська «газова війна», після якої у січні 2009-го Тимошенко та Путіним (на той момент прем'єром РФ) були підписані нові газові угоди. За ними Україна відмовлялася від послуг компанії-посередника «РосУкрЕнерго» Дмитра Фірташа (за якими стояв Могилевич) і прямо купувала його у «Газпрому». Але ціна на газ злетіла до 232 доларів! 

Юлія Тимошенко: примадонна української політики, що не старіє - фото 12

Нарешті, наприкінці 2009 року Україну накрила хвиля «свинячого грипу», яка на щастя виявилася лише інформаційною. Але перелякані українці натовпом кинулися до аптек скуповувати маски та противірусні препарати, а Тимошенко розтратила сотні мільйонів гривень на термінову закупівлю за кордоном малоефективних ліків типу «Терафлю» (гомеопатичний препарат), та ще й утридорога. Це серйозно знизило рейтинг Тимошенко, незважаючи на всі її спроби докричатися до нації та переконати людей у ​​тому, що «невинна я!».


Вибори, Качанівка, Майдан

Президентські вибори 2010 року дали Тимошенко 45% голосів переважно у центральних, північних та західних областях, поступившись Януковичу із 48% голосів Південний Схід. Через два тижні після голосування у Раді було сформовано нову коаліцію, яка відправила уряд Тимошенко у відставку. Однак її плани продовжити боротьбу за владу як лідер опозиції було порушено низкою безперервних атак з боку нової влади, яка закидала Тимошенко кримінальними справами. 

Найгучнішою була справа за звинуваченням Тимошенко у зловживанні повноваженнями під час підписання газових домовленостей 2009 року. Йшлося як про усунення посередника «РосУкрЕнерго», так і про сумнівно законну конфіскацію у нього 12 мільярдів кубометрів газу, які потім «Нафтогазу» довелося повертати йому вже за новою високою ціною. БЮТ та інші опозиційні партії однозначно називали це політичними репресіями, такі самі заяви робив і Захід. І все ж таки Тимошенко посадили: 11 жовтня 2011 року їй ухвалили вирок у вигляді 7 років позбавлення волі.

Юлія Тимошенко: примадонна української політики, що не старіє - фото 14

Юлія Тимошенко «на нарах»

Свій термін Тимошенко відбувала у Харківській виправній колонії на Качанівці, Де вона незабаром «зіскочила на лікарню», виявивши у себе безліч хвороб. І ось що цікаво: незважаючи на обіцянки соратників щодо БЮТ та інших опозиційних політиків скоро звільнити їхню кохану Юлю, акції на її підтримку ставали все тихішими і нечисленнішими. Вже 2012 року від них залишилися лише гасла «Юлі – волю!». 

І це було зрозумілим: соратники Тимошенко, створивши до парламентських виборів блок «Об'єднана опозиція» (задуманий ще Юлею Володимирівною), непогано розіграли тему її політичного переслідування – отримавши понад 25% голосів та сотню мандатів. Але потім Тимошенко стала ним як би вже й не потрібна. Влітку 2013-го «Фронт змін» Яценюка об'єднався з «Батьківщиною» (на чолі з Турчиновим), після чого почав міняти керівників регіональних організацій на своїх людей – фактично це було рейдерське захоплення Яценюком партії Тимошенко. 

Фінал цієї історії відбувся на другому Майдані. Так, добрих три місяці українці, які протестували там, прикрашали все плакатами «Юлею – волю», але все ж таки цей Майдан був не про неї, і в нього були нові лідери. Тож радість Яценюка, який зателефонував з Тимошенко і радісно кричав «Юлю! Юля!» була якась нещира. Тимошенко ж переграла сама себе.

 22 лютого Рада, яка спішно «переформатувалась», негайно «декриміналізувала» статтю, за якою була засуджена Тимошенко - тим самим не переглянула її справу, не виправдала її, а лише усунула причину її укладання. За добу Тимошенко прибула на Майдан, зробивши, мабуть, грубу помилку, обравши інвалідне крісло та жалібний голос. Вона прийшла туди не як звільнений лідер, спраглий дій, бо як змучений, що перебуває при смерті колишній в'язень режиму – викликає співчуття, але з більше. Після цього Тимошенко вже не розглядалася як лідер політичних сил Майдану, поступившись цим місцем іншим. Що й підтвердили позачергові президентські вибори, на яких вона беззастережно програла свого давнього суперника Порошенка.

А потім вона мало не втратила і своєї партії, коли до дострокових парламентських виборів 2014-го «Батьківщину» розколов фінальний демарш Яценюка, що відвів з неї до свого «Народного фронту» навіть колись вірного Тимошенко Олександра Турчинова. А разом з ними пішли й багато великих спонсорів партії, тож Тимошенко довелося значно знизити розмір «пожертвувань», пропонуючи прохідні місця у списку вже за набагато менші суми. 

Після 2014-го та після 2019-го

Наступні роки політичної кар'єри Юлії Тимошенко можна було порівняти з «білими ночами»: хоч сонце і закотилося за обрій, але воно продовжує світити. Справді, починаючи з 2014 року Тимошенко могла розраховувати лише на депутатський мандат. У крісло прем'єра її не пустили б ні Порошенка зі своїм блоком, ні «Народний Фронт» Яценюка та Турчинова. Залишалося лише критикувати чинну владу, але й тут у Тимошенко з'явилися нові конкуренти в особі Ляшка та Саакашвілі. 

І всеж Юлія Володимирівна серйозно готувалася до виборів 2019 року. Напирала на соціальні проблеми українців (особливо на тему тарифів), обіцяла припинити війну на Донбасі та вимагати з Росії компенсацію, прискорити вступ до НАТО. Вона навіть змінила свій імідж, остаточно розпустивши косу і вдягнувши великі окуляри – очевидно, шукаючи симпатій молодого та середнього поколінь. Наприкінці 2018-го деякі соціологічні опитування вже давали Тимошенко перше місце на виборах (друге Порошенко, третє Зеленському). Про можливості її перемоги заговорив Коломойський. Але прихильність виборців мінлива! І в результаті Тимошенко посіла лише третє місце, хоч і з непоганим результатом 13,4%. Трохи покричавши про фальсифікації та про те, що українці «упустили шанс змінити країну по-справжньому», Юлія Тимошенко змирилася та замовкла.

Будучи розумною жінкою, Тимошенко швидко зрозуміла, що не лише вона, а й майже всі політики «старої формації» списані Заходом в брухт – а їм на зміну мобілізовані молоді «соросята», з якими конкурують «квартальці» та лідери регіональних кланів. Пробиватись крізь них до прем'єрського крісла собі дорожче! Водночас у Тимошенко залишається безпрограшна популістська роль «матері-заступниці» бідного народу, яка завжди буде актуальною в Україні, особливо у нинішні важкі часи.


Підписатися на наші новини в Google News
Підписатися на телеграм-канал Klymenko Time
Підписатися на аналітичний телеграм-канал Klymenko Time


Сподобався матеріал? Поставте йому п'ять зірок. Це важливо задля редакції.

Поділитися публікацією

Додайте Klymenko Time в список ваших джерел

Новини

Думки

свіже Популярне
більше думок Перейти
Facebook Telegram Twitter Viber

Ви можете закрити це вікно та продовжити читання. А можете – підтримати нашу команду невеликим донатом, щоб ми й надалі могли писати та знімати відео про те, що дійсно важливо для нас з вами, разом впливати на рішення влади та суспільства

Стати другом
x
Догори