Східна фортеця, яку оточують

Бахмут ймовірно в найближчому майбутньому може бути втрачено. Це не вирішена ситуація, але динаміка розвитку подій на фронті вказує саме на це. При цьому Зеленський назвав Бахмут фортецею та пообіцяв, що здавати місто ніхто не буде.

Ми вже неодноразово аналізували, що ЗСУ напрацювали чудову бойову практику оборони за умов міської забудови. Прикладів тому у цій війні достатньо – Мар'їнка, Авдіївка, Ірпінь, Вугледар. Будь-яка будівля, включаючи сільську хату з її підвалом, за визначенням надійніша для оборони, ніж викопаний у полі чи лісопосадці окоп. А коли таких будівель на п'ятачку десятки, лобовий штурм для супротивника пов'язаний із величезними витратами.

Але також слід враховувати, що організована оборона населеного пункту можлива тільки за наявності базової складової - Шляхів постачання до гарнізону, що обороняється. Той же гарнізон у Маріуполі був приречений, як тільки лінія фронту відсунулася на північ від Волновахи і ЗСУ навіть не робили зовнішніх спроб прориву до міста. А російська армія зазнала фіаско на столичному напрямі не тому, що не прорвалася до самого Києва, а тому, що не вдалося взяти величезне місто в оточення.

Історія з Бахмутом у цьому плані нічим не відрізняється від вищеописаних. Так, ПВК «Вагнер» веде вже безпосередні бої у самому місті на південному, східному та північному напрямках. Але все ж, хай це і міські бої, битва відбувається за її межами.

На півночі це селище Червона Гора та село Парасковіївка – саме ці два населені пункти суть головний нерв боротьби за Бахмут. І цінність тут не в самих населених пунктах, про існування яких 99% українців до війни навіть не підозрювали. Обидві сторони зараз борються за контроль над трасою М-03, яка поки що залишається головною артерією постачання всього Бахмутського гарнізону ЗСУ. Якщо ця траса на Слов'янськ виявиться перекритою, підвезення БК та важкої техніки, продовольства, ротація частин та евакуація поранених виявляться неможливими.

Другий напрямок, який уже, судячи з доступної в Мережі інформації, практично втрачений для ЗСУ, – південний, де бої зараз йдуть за село Іванівське. Але знову ж таки питання не в селі, а в трасі Н-32 (T0504), що йде від Бахмута на Годинник Яр. Траса вже недоступна для постачання і перебуває під вогневим контролем супротивника. У випадку, якщо «вагнерівці» таки займуть Іванівське, ситуація для гарнізону Бахмута ще більше посилиться, тому що тоді під вогневий контроль потрапляє остання путівка на Бахмут О0506, що в самому місті виходить на Ювілейну вулицю. Цією дорогою і так неможливе повноцінне постачання гарнізону вже зараз, але з падінням Івановського це означатиме оперативне оточення всього угрупування ЗСУ у Бахмуті.

Така ситуація зараз. Вона надто складна для української армії і вимагає надзусиль, щоб стримувати натиск супротивника.

І все ж таки Україна продовжує чіплятися за Бахмут, доля якого висить сьогодні фактично на півтори дороги. Пояснюємо, з яких причин тримають місто.

Причини 1. Іміджева. В Офісі президента ще до нового року зробили із Бахмута символ опору у цій війні. Зеленський напередодні поїздки до Вашингтона був у Бахмуті. Потім уже у США порівняв його із Саратогою – символічним для американців містом часів боротьби США за свою незалежність. А кілька днів тому в присутності Урсули фон дер Ляйєн назвав Бахмут «нашою фортецею». Тобто втратити місто після таких порівнянь та заяв буде болісно.

Причини 2. Військово-психологічна. Бахмут - це все-таки місто, пропорційне Ізюму, Умані або Ковелю. Не щось неймовірно велике, але й точно не безіменне, на кшталт Курдюмівки чи Білогорівки. І коли місто подібних розмірів втрачається, в армії та суспільстві може виникнути питання, а чи справді Україна рухається дорогою перемоги?

Причини 3. Практична. 14 лютого відбудеться наступний Рамштайн. Він уже буде для України дуже напруженим. Глава Міноборони Резніков потрапив у корупційний скандал, і навіть його відставка супроводжується наступними розбірками. Є також питання суто військового характеру – чи справді ЗСУ готові до весни організувати великий контрнаступ? Принаймні це активно обговорюють публічно на Заході. І на цьому тлі втрата Бахмута зіграє точно не на користь України.

Отже, Бахмут намагатимуться тримати щонайменше до чергового Рамштайну.