У Бігус закінчилися "плівки Медведчука": що це взагалі таке було, і навіщо

Багато хто не в курсі, але вчора вийшла четверта і остання (!) частина фільмів «Bihus Info» по «плівкам Медведчука». Розмова Байдена і Зеленського фактично перебив заплановану кампанію поширення матеріалів та меседжів з цього фільму. А сьогодні тему взяли в роботу вже, в більшій мірі, ті, хто отримав завдання в рамках кампанії.

Тим часом – так, фільми закінчилися. Причому, як заявив сам Бігус, не тому, що закінчилися плівки. А тому, що у нього і його команди вже ну немає сил більше слухати Медведчука. Дивне якесь пояснення, чи не так?

Правда, Бігус заявив, що залишок плівок вони викладуть у відкритий доступ. І, до речі, не факт, що там залишилися лише другосортні матеріали. Але ось що можна сказати з великою часткою ймовірності - плівок, де Медведчук казав би з Порошенком, там, швидше за все, просто немає. Мабуть, Петро Олексійович дуже обережна в цьому плані людина. І писали його лише двоє – він сам та Онищенко.

Ми подивилися цей фінальний випуск і скажемо пару слів і про нього, і про всю цю «фільмотеці». Ключова тема останнього фільму - обміни полоненими. Якраз те, чим Медведчук при Порошенко займався офіційно. І тут по Медведчуку б'ють двома тезами:

- У 2015 році він, за версією журналістів, кілька місяців затягував визволення з полону «ДНР» «кіборга» Андрія Гречанова. Його нібито були готові віддати ще наприкінці серпня за росіянина Володимира Старкова. Медведчук відповів представнику ЛНР Ользі Кобцевій, що необхідно дочекатися винесення Старкову вироку українським судом і звільнити Гречанова на рівні президента.

- У 2015 році українська сторона в обхід Медведчука намагалася домовлятися про схему обміну «1 на 7», тобто одного полоненого в Україні на 7 полонених «ЛНР». Коли Кобцева заявила, що їй це не подобається, і вона нікого не дасть, Медведчук відповідає: «Не давай, Олю» і сміється.

Трохи фоном, але також у фокусі випуску - поставки в Україну газу і електроенергії з Росії. І ось в цій темі був уже безпосередньо замазаний Порошенко. Тому що Медведчук постійно на нього посилається.

Судячи з плівок, вже восени 2014 року Медведчук підключився до неформальних переговорів щодо постачання російського газу в Україну. Вони проводилися паралельно з переговорами між «Нафтогазом» і Кабміном з одного боку та «Газпромом» та урядом РФ - з іншого, за посередництва Єврокомісії. Медведчук регулярно спілкувався із російськими чиновниками. У результаті українська делегація пом'якшила умови, що висуваються росіянам, і угода була досягнута. Що журналістами подається як здавання українських інтересів.

За історії з поставками електроенергії з РФ йшлося про залежність Криму від України. Автори матеріалу стверджують, що Медведчук в інтересах Порошенко намагався включити в контракт фірму-«прокладку» Костянтина Григоришина. У результаті договір про постачання електроенергії уклали тоді безпосередньо, без посередників, після того, як інформацію про підготовку схеми злили в мережу.

Які висновки можна робити після закінчення цієї тетралогії? Злив і, скажімо так, ТЗ фільмів були спрямовані на досягнення двох цілей:

- Зробити з Медведчука доведений антиукраїнський елемент, який жодного разу, ніде й ніколи не захищав українські інтереси. А працював на інтереси РФ. ПРИ ЦЬОМУ червоною лінією Бігус проводить тезу, що це не означає, що Медведчук має великий вплив у РФ.

- Зробити з Порошенка цинічного і думаючого лише про власну вигоду, по суті, свого такого ж антиукраїнського елемента. Але, скажімо так, хитрішого, двуличного і публічно - ідеологічно полярного.

Подальша доля цих плівок – під питанням. Отримані вони незаконно і не можуть використовуватись у будь-якій справі. Тому відпрацьовували медійно. АЛЕ, як нам здається, не надто ефективно та ефектно.

Щодо Порошенка та Медведчука – не маємо жодних сумнівів, що на публікації цих фільмів історія не закінчиться. Це каскадна кампанія Зе-команди, і ми з вами як мінімум знаємо її наступний етап - опублікують решту архіву розмов. Кінцева мета – помножити на нуль Порошенка та Медведчука як політиків та впливових осіб.