Тектонічні міфи та паніка навколо землетрусів

Катастрофічно руйнівний землетрус у Туреччині та Сирії, який забрав за кілька хвилин життя десятків тисяч людей, породило у світі нову хвилю паніки – побоювання цих самих землетрусів. При цьому масовий психоз у деяких випадках набуває форми відвертого марення. Наприклад, цього тижня сотні жителів німецьких міст Кельн та Дуйсбург після помилкового попередження про можливість землетрусу провели ніч на вулиці. Це при тому, що в самій Німеччині, зроду великих землетрусів, не траплялося і навряд чи колись будуть.

Землетрус у Туреччині сам по собі страшний і за кількістю жертв, і за ступенем руйнування десятків міст. Але все ж таки його жах багато в чому допомогли відчути сучасні засоби комунікації, а також відносна відкритість самої Туреччини. Для прикладу, в 1976 році (а це не якась позамежна давнина) у Китаї стався Таншанський землетрус, який забрав життя майже чверті мільйона людей. Це в рази більше, чим загинуло зараз у Туреччині та Сирії. Але Інтернету тоді не було, а Китай на той момент був абсолютно закритою країною, і масштаби катастрофи у зовнішньому світі залишилися непоміченими. Так, і зараз у Мережі гуляють лише кілька десятків фотографій з одного з найбільш руйнівних в історії людства землетрусів.

Тобто в нашому випадку ЗМІ та месенджери не лише виступають джерелами інформації, а ще й провідниками панічних настроїв. Ситуацію можна порівняти із ковід-істерикою на прикладі України. Зведення з кількістю хворих, що померли і вилікувалися відкривали всі ресурси новин. Оголошувалися карантинні зони, у Нових Санжарах – селище стало відоме всій Україні – місцеві закидали камінням своїх же співгромадян, евакуйованих з Уханя та привезених туди на карантин. У громадському транспорті влаштовувалися істерики, якщо когось бачили без маски… Але все закінчилося 24 лютого минулого року, коли тему ковіда витіснив актуальніший інформаційний привід.

До речі, це одна з причин, через яку в Україні жодної паніки навколо можливості землетрусу не трапиться. Навряд чи в Югославії зразка 1941 року чи Боснії зразка 1993 року хтось всерйоз боявся померти за підсумками можливого землетрусу.

Тепер перейдемо до оптимістичних новин. У світі відбувається кілька тисяч землетрусів на рік, але у 99% випадків вони не становлять особливої ​​загрози людям. Землетруси магнітудою 8 і більше балів трапляються лише 2-3 рази на рік. При цьому часто це можуть бути малонаселені регіони планети - Курили, Камчатка або десь у глибинах світового океану. Якщо навіть просто подивитися на статистику, то землетруси, за яких миттєво гине 10 тисяч і більше людей, трапляються не щороку.

Якщо бути ще точніше, то землетрусів, які забрали понад 10 тисяч життів, у XXI столітті, тобто за неповних 23 роки, включаючи останнє турецьке, сталося 8. Виходить, таке відбувається приблизно раз на три роки.

При цьому у світі давно вже відомі найбільш сейсмонебезпечні місця. Це все західне узбережжя Північної та Південної Америки, починаючи північ від Аляски і закінчуючи Півдні Вогненної Землею. Це більшість Близького Сходу, все Закавказзі, весь Іран, більша частина Середньої Азії, половина Пакистану, північно-східна Індія, багато районів Китаю, Індонезія, Філіппіни, Японія, Далекий Схід Росії. У Європі варто побоюватися Балканам та Італії. І, власне, все. Це не мало, але навіть не половина планети. Руйнівний землетрус у Нью-Йорку, Лондоні чи Берліні має таку ж ймовірність, як побачити цунамі у Тернополі.

Ну, і інший важливий момент, що впливає на кількість жертв під час землетрусу, – це якість будівельних робіт. Найбільше жертв трапляється там, де будують криворуко і байдуже щодо реалій сейсмостійкості свого ж регіону. Найбільше жертв зрештою опиняються на Гаїті, Суматрі, в якихось особливо диких штатах Індії та районах Пакистану. І, навпаки, у Японії, де за статистикою землетрусів із магнітудою від 7 балів трапляється частіше, ніж у будь-якій іншій країні світу, особливо великої кількості жертв вдається уникати. Бувають, звичайно, особливі випадки, коли землетрус спричинив цунамі у 2011 році. Тоді перетнулися одразу кілька фатальних факторів, включаючи аварію на АЕС «Фукусіма». Але там магнітуда була 9,0 балів, а Туреччини 7,7.

У будь-якому випадку, руйнівні землетруси продовжуватимуться. Такою є природа планети. Але найбільше жертв буде у країнах третього світу, де норми будівництва на рівні бразильських фавел. А от коли землетруси починають панічно боятися жителі німецьких міст – це можна лікувати лише читанням. Якби в Німеччині читали наш Тg-канал, то вони знали б, що німцям набагато актуальніше боятися ядерних прильотів