США поганого не порадять? Чому Захід підганяє Україну на полі бою?

Про те, що ЗСУ необхідно вже до весни зосередитися на великому контрнаступі, на тижні написало видання The Washington Post з посиланням на неназваних співробітників Білого дому. І в цьому ж матеріалі таємний чиновник повідомляє, що США "нічого не можуть робити вічно", тим самим даючи зрозуміти, що військова допомога не буде нескінченною. Зважаючи на те, що WP – це практично партійна газета Демпартії, через яку Білий дім проводить дуже часто вигідні для себе різкі меседжі, на це джерело варто принаймні звернути увагу.

Власне, про те, що Україна має перейти у наступ вже цієї весни, на тижні також заявив цілком конкретний топ-чиновник глава Міноборони США Ллойд Остін: «Ми допоможемо перейти Україні у контрнаступ навесні».

Отже, терміни великого контрнаступу союзниками та основними фінансистами України визначено – це весна. Тепер постараємося розібратися з перспективами цього наступу, а також із тим, чому американці так тиснуть.

Ми вже неодноразово писали, що Росія на даному етапі давно готова до великого наступу. Однак вона його ніяк не починає, хоч і перехопила ініціативу на низці ділянок фронту, зокрема навколо Бахмута, а також на Сватівському напрямку.

Одночасно ЗСУ спробували провести контрнаступ під Бахмутом з метою розширення блокуючого шийки навколо міста. Але помітного успіху досягнуто не було. І це у районі, де зосереджено величезну кількість українських сил.

Схожа ситуація сталася під Вугледаром, де минулого тижня було знищено величезну колону російської бронетехніки, і наступ на місто захлинувся. Однак і ЗСУ не використали момент щоб хоча б тактично поліпшити своє становище і вибити противника з ближнього передмістя.

Ці приклади демонструють, що ЗСУ поки що не виходить навіть на дуже локальному рівні перейти у контрнаступ. Той самий Бахмут утримується спалюванням резервів і на морально-вольових особового складу ЗСУ, але при цьому оперативна ситуація навколо міста для України погіршується.

Але, повторимо, ЗС РФ, як і раніше, не переходять у великий наступ, що безперечно нервує та західних союзників України, та Генштаб ЗСУ. Задум противника, як і раніше, не зрозумілий. Генштаб змушений тримати суттєві резерви під Києвом, у Житомирі для прикриття білоруського напрямку, на Сумському та Харківському напрямках.

І одночасно для підготовки великого стратегічного наступу – а для України цей напрямок може бути лише у напрямку до Мелітополя-Бердянська – необхідно комплектувати ударні частини. При цьому, коли йдеться про генеральний задум прориву фронту на 80 і більше км, мова повинна йти про армійське угруповання чисельністю не менше ніж 70-100 тисяч осіб. Чи є вона зараз взагалі в Україні, а якщо є, то вона відповідає якісним критеріям наступальної армії, ми точно вже дізнаємося цієї весни.

Ну і до позиції американців. Недоліки війни для США стають дедалі відчутнішими, причому початкові вигоди щодо системного ослаблення Росії менш помітні. І це не наші припущення, а про це прямо йдеться у доповіді RAND, яку ми вже детально розібрали. Також треба враховувати, що Росія для США – важливий стратегічний суперник, але все ж таки не основний. Продовжувати бездонно вкладатися в ослаблення РФ - це одночасно вкладатися і до неї максимальне зближення зі своїм головним стратегічним противником Китаєм, який за таких розкладів отримує найбільшу у світі ресурсно-енергетичну підмогу на неконкурентних для решти західного світу умовах.

Принаймні у нас створюється стійке враження, що США мають намір фіналізувати цей конфлікт, але на максимально неприйнятних для Росії умов. А саме спробувати за допомогою ЗСУ завдати РФ хворобливої ​​військової поразки з наступним виходом або на заморожування конфлікту, або навіть на політичне врегулювання, при якому більшість України залишається під стратегічним контролем США.

Американці цю війну розглядають може і не зовсім цинічно, і йдеться в тому числі і про морально-цивілізаційні імперативи, але вже точно в руках завжди тримають у руках калькулятор. Американські гроші у цій війні – це насамперед інвестиції. Отже, і анонсований весняний наступ ЗСУ – це інвестиційний проект, який може бути як вдалим, так і провальним. Загалом, спостерігаємо. І судячи з того, що відбувається, до кульмінації залишилося недовго.