Збіг? Нові норми мовного закону зазвичай набирають чинності у річницю прийняття "диктаторських законів" Януковича

В Україні сьогодні, 16 січня, набула чинності норма ст. 25 закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної», яка передбачає, що з цієї дати друковані засоби масової інформації мають видаватися державною мовою. Крім того, у місці продажу принаймні 50% запропонованих газет та журналів мають бути україномовними. Поки що це стосується загальнонаціональної преси, а ось місцеві видання мають відстрочку до 2024 року.

Примітно, що відповідні вимоги не поширюються на ЗМІ, що видаються на:

• кримськотатарською мовою;
• інших мов корінних народів України;
• англійською;
• іншою офіційною мовою Євросоюзу, незалежно від того, чи містять вони тексти державною мовою.

І російська мова під жодний із цих критеріїв не потрапляє. Щоправда, зазначається, що друковані ЗМІ, які підпадають під дію цього обмеження, можуть видаватися і іншими мовами (читаємо російською), якщо вони випустять аналогічний тираж і державною мовою.

"Сподіваюся, що якихось сюрпризів не буде і всі будуть неухильно дотримуватися закону, і, найголовніше, забезпечувати право громадян на отримання інформації та послуг державною мовою", – прокоментував нові норми газеті "Сегодня" мовної омбудсмен Тарас Кремінь.

Загалом в Україні налічується близько 29 000 різних видів друкованих періодичних видань, а у 2021 році недержавною мовою та без україномовної версії видавалося 217 газет та 107 журналів. Але багато експертів ще раніше називали норму мовного закону, що набула сьогодні чинності, "вбивцею малих друкованих ЗМІ", зазначаючи, що багато з них таких змін не переживуть.

Це підтверджує і видавець, член Асоціації незалежних регіональних видавців Геннадій Чабанов, який вважає, що перспективи аж ніяк не райдужні і не виключено, що багато видавців замисляться про закриття своїх ЗМІ.

"Це вже реально відбувається. Наприклад, у нас було 5 видань. Одне з них – "Одесського дачника", ми закрили. Ми зрозуміли, що його економічно невигідно ділити на два тиражі"– сказав Чабанов.

За його словами, основна проблема для видавців тепер – однакова кількість екземплярів ЗМІ російською та українською мовами, що "не дуже реалістично виконати". Тому, що частина аудиторії, на думку Чабанова, або читатимуть Telegram-канали, або через супутникові канали дивитимуться "ворожі канали".

Народний депутат від партії "Слуга Народу" Максим Бужанський, коментуючи норму мовного закону, що набрала чинності, звернув увагу, що саме 16 січня 2014 року було прийнято ті самі "диктаторські закони" Януковича, назвавши це символічним.

"Випадково звернув увагу на те, що все нові і нові норми закону про мову, рік у рік набирають чинності день прийняття "диктаторських законів 16 січня". Це дуже символічно. Будемо відверті, закони 16 січня були трохи гуманнішими. У рази", – вважає нардеп.

А по думку журналіста Макса Назарова, "український лютий патріотизм" може стати тим останнім "цвяхом" у "кришку труни" українських друкованих видань.

"Скажу я вам, що друк і так з ерою інтернету впала глибоку депресію, а український лютий патріотизм її доб'є остаточно. Вони шкодять вітчизняному бізнесу, вони мстять усім російськомовним українцям, вони дають нові приводи для розчарувань, але є одне але - в капіталістичному світі завжди перемагає ринок, а не кон'юнктура, нескінченні рейтинги з російським продуктом у топі в українців - головний доказ цього", - Написав Назаров

Відреагував на зміни у мовному законодавстві та журналіст В'ячеслав Чечіло.

"В Україні з сьогоднішнього дня друковані ЗМІ мають виходити українською мовою. В Україні з сьогоднішнього дня друковані ЗМІ мають виходити державною мовою. Одне й те саме, але звучить абсолютно по-різному. Якщо хочеш обмежити чиїсь права, скажи, що це на користь держави. Тоді ти автоматично патріот і державник, а всі, хто проти, - вороги держави", - написав він у своєму Telegram.

Враховуючи, що друковані видання в Україні і так переживають не найкращі часи, чергові нововведення точно не сприятимуть їхньому процвітанню. З одного боку, можна сказати, що ця галузь фактичний зживає себе, мовляв, кому потрібні "паперові" газети та журнали, коли майже всі видання мають інтернет-версії, але не варто забувати, що тотальна цифровізація, комп'ютеризація та смартфонізація дісталася ще не в усі куточки нашої країни є села, де телебачення і газети є чи не єдиним джерелом інформації.

Нагадаємо, що незважаючи на затишшя, робота в Секретаріаті мовного омбудсмена Тараса Кремня кипить повним ходом і вимагає регулярного надходження фінансових ресурсів. Зокрема, у 2021 році на утримання відомства пішло 20,4 мільйона гривень із державного бюджету.

Сподобався матеріал? Поставте йому 5 зірок. Це важливо для автора.