Соросизми. РФ упивається імпотенцією Заходу, а Путін лідирує у конкурсі "містер нео-фюрер of Universal"

Авторство британського прем'єр-міністра Вінстона Черчілля часто приписують фразу: «Я встаю вранці і молюся, щоб Сталін був живий і здоровий! Лише Сталін може врятувати світ!». Ціла армія українських та західних журналістів, експертів, військових аналітиків та інших «диванних геополітиків», ймовірно, робить ранком той самий ритуал, але молиться ця креативна орда за здоров'я іншого рятівника. Без президента Росії Володимира Путіна неможливо ні морально-психологічна свідомість», ні матеріальне буття, цих гіпертворчі особистості.  

Кінець січня знаменує тримісячний ювілей публіцистичного конкурсу на тему: «Раптом завтра Путін нападе, а ти не закликав українців рити окопи, сушити сухарі і запасатися сірниками!». При цьому неквапливість агресора виявилася настільки підступною, що тема «вторгнення» плавно перетікає в інформаційний шум та білу гарячку учасників постійних конкурсу, що вивергають із себе нові перли навколовоєнної белетристики.   

Klymenko Time продовжує рубрику «Соросизми», в якій ми розбираємо найкумедніші та найцікавіші інформаційні меседжі, які пропагуються на соросівських ресурсах.

Морально-психологічний напад на нерви та інформаційне випорожнення медіа-курилки Сороса

Вкрай цікаво спостерігати за трансформацією і моторошно-шаленою винахідливістю членів секти «свідків вторгнення РФ». Потрібно віддати належне авторам незліченної кількості зловісно-пророчих публікацій про майбутню війну. Та віртуозність розвитку тематики і важкодоступність того місця, з якого висмоктуються ідеї для сіквелів про напад росіян, на диво дивовижні. При цьому українці не встигають занудьгувати чи втомитися від важкого почуття постійного нагнітання та напруги, що створюється інформаційною бурею у медіа-склянці. Автору цих рядків уже не перший місяць часом пишуть знайоме із тривожним питанням: «А що, правда буде війна?». Навіть ті, для кого ще три місяці тому порядок денний конфлікту на Донбасі та питання потенційної військової ескалації були дуже віддаленим тлом реалій, не на жарт стурбовані, стривожені і навіть налякані інформаційною істерикою низки ЗМІ про вторгнення.  

Як ми вже писали раніше, градус розпалу пристрастей «путініади» підтримується низкою західних ЗМІ (насамперед, американських та британських). Безумовно, дзеркалят, хайп'ят і навіть смакують тему вторгнення та російські ЗМІ. Але в узагальненому медіа-просторі РФ цей порядок таки дуже далекий від мейнстрімної. В Україні ж поставлений західними партнерами «нарратив» військової істерії послідовно підтримується фокус-групою ресурсів, де головним «застрельником» виступає медіа-пул Сороса-Фіали.

В даному випадку важко не погодитись зі словами президента Володимира Зеленського про те, що «зараз активно нападають не на нашу землю, а на ваші нерви. Щоб у вас було постійне почуття тривоги». День у день автори цих ЗМІ, а також залучені західні експерти, політики та дипломати (для надання авторитетності наведеної на аудиторію біля військового остраху) обстрілюють колективні мізки пересічних громадян.

Путін «осліплює» Америку та окупує звання нео-фюрера всієї геополітики

Свіжим і дуже показовим прикладом є текст на сайті «Нового часу» авторства професора Прінстонського університету Гарольд Джеймс. У матеріалі «Примара гарячої війни. Згадаймо реальний урок Мюнхена» історик лякає українців побитою аналогією про Мюнхенську змову. І хоча для багатьох громадян країни куди критичнішою і страшнішою загрозою є не примара гарячої війни, а примара відключеної за борги гарячої води, пан Джеймс запевняє:

«Сьогодні, коли США та їхні європейські союзники намагаються впоратися із загрозою російського нападу на Україну, замаячив примару гарячої війни. Привабливою історичною аналогією виглядає політика умиротворення нацистської Німеччини в 1938 році, оскільки це був той момент, коли холодна війна, що почалася після Першої світової, рішуче мутувала, можливо, зробивши неминучим гарячий конфлікт»..

Автор пише, що західні лідери глибоко помилялися, називаючи свого часу президента Єгипту Гамаля Насера, а потім лідер Іраку Саддама Хусейна новими гітлерами. І далі історик Прінстонського університету підводить до того, що в номінації «геополітичних двійників Адольфа» пальму першості можна віддати лише самі здогадуєтеся кому.

«Мало сумнівів у тому, що Путін — це порушник світу, який уже досяг багатьох із своїх цілей. Він дестабілізував Україну, тим самим не допустивши, щоб вона служила моделлю для опонентів його авторитарного правління. Він відокремлює Європу від США, проливши різке і малоприємне світло на нездатність Америки відповісти на російські ініціативи, і наголошує на внутрішніх розбіжностях усередині Європи.», - Описує глибини жахів «чекістської гидоти» автор матеріалу..

А ось те, що Путін «тримав свічку» під час нападу віртуозної геополітичної імпотенції США та колективного Заходу, «протока різке і малоприємне світло на нездатність Америки відповісти на російські ініціативи», звичайно, має до несамовитості засмутити всіх українців, щоб вони забули про тарифи ЖКГ, ціни на продукти харчування, забули про бензин, курс гривні тощо. Підступність Путіна щодо цього справді настільки антилюдяна!

Грона остраху

«Гаряча війна не є неминучою у переговорному процесі, подібному до мюнхенського. Хоча це вірно, що агресор вкотре починає виглядати переможцем, багато залишається відкритим для інтерпретації. Якщо мета Путіна — виставити напоказ слабкість Заходу, він може одразу оголошувати про перемогу», – резюмує автор. 

Звичайно, можна порадіти за мир, демократію, добробут західних партнерів та «великих друзів» України, але де у цій картинці хепі-енду інтереси українського суспільства та країни залишаються похмурою недомовленістю. Україні ж шановний професор Прінстонського університету залишає лише наслідки «Мюнхенського оммажу», агресивний оскал тріумфуючого тирана, примара гарячої війни, інформаційні грона жути і жменю паніки на порожніх кишенях.