Символи війни

Війна в Україні, окрім безпосередньої сутички армій на полях битв, характеризується також безпрецедентно високим рівнем протистояння в інформаційно-психологічній, когнітивній та смисловій сфері. З обох сторін як свого роду "бійців" виступають не лише журналісти та співробітники підрозділів інформаційно-психологічної війни, а й різного роду та величини концептуалісти, а також піарники. Про сферу діяльності останніх і йтиметься у нашому матеріалі.

Людям, знайомим з працями з реклами та PR, відомо, що зробити той чи інший продукт, подію чи новину популярними серед обивателів, які мають переважно кліпове мислення, можна через прив'язку рекламованого продукту чи події до яскравому і незабутньому символу. І на війні ця технологія працює анітрохи не гірше, ніж у рекламних чи передвиборчих кампаніях.

З двох сторін, що нині воюють, особливо досягла успіху у генеруванні символів Україна. Так, станом на початок березня, незважаючи на важку для ЗСУ обстановку в районі Бахмута та заяви деяких українських коментаторів (зокрема, екс-радника ВП Олексія Арестович) про те, що українська армія може незабаром залишити місто, в суспільстві домінує спокійне ставлення до ситуації навколо цього форпосту на Донбасі та віра у здатність ЗСУ його утримати.

Не в останню чергу така громадська думка зумовлена грамотним символічним супроводом битви за Бахмут в українському медіапросторі У рамках нього на початку 2023 року рок-гурт "Антитела" випустив кліп на пісню "Фортеця Бахмут", який останні кілька тижнів став "вірусним". Користувачі українського сегменту соцмереж монтують власний відеоряд до кліпу та викладають в Інтернет все нові та нові його версії.

Крім того, наприкінці лютого українське підприємство “Артемсіль” заявило про те, що до початку активних штурмів Соледара встигло вивезти зі своїх копалень поблизу міста 20 тонн солі. Разом із благодійниками їх розподілили на 100 тисяч символічних пачок під назвою "Мощь. Українська кам'яна", кожну з яких продають за 500 гривень. Більшість виручених грошей, як стверджують організатори акції, піде на закупівлю дронів-камікадзе для ЗСУ.

Але "не Бахмутом єдиним". Коли на початку листопада 2022 року російські війська відступили з правобережжя Херсонської області, а до самого Херсона увійшли ЗСУ, українським сегментом соцмереж прокотився "флешмоб" з установкою на аватари користувачів зображення кавуна. Саме з цією ягодою український офіційний і навколоофіційний медіа-дискурс асоціює місто, що повернулося під контроль України.

І хоча в історії Херсона були набагато примітніші, славні та високотехнологічні (наприклад, кораблебудування) сторінки, ніж вирощування кавунів, українському суспільству описаний флешмоб зайшов "на ура", миттєво ввівши його в стан переможної ейфорії і змушуючи забути навіть про регулярні та екстрені відключення світла, що мали місце в той період.

Ще вдалим символом був прославився на початку війни пес Патрон, який допомагав чернігівським рятувальникам проводити розмінування територій, з яких відступила російська армія Крім розкрутки у ЗМІ, Патрон тоді удостоївся зустрічі з президентом Володимиром Зеленським, а плакати з його зображенням, що розповідають про те, як поводитись у разі виявлення вибухонебезпечних предметів, досі висять на вулицях Києва та інших українських міст. На полицях дитячих магазинів є іграшкова версія Патрона. До речі, там є і літак "Мрія", і "байрактари", а серед машинок можна знайти HIMARS.

Російська сторона, у свою чергу, приділяє явно набагато менше уваги символічний супровід бойових дій. Зі згенерованих у російському медіа-просторі символів за час війни можна згадати, хіба що, бабуся з червоним прапором, що вийшла зустрічати ЗСУ у Харківській області, прийнявши їх за російських солдатів, а також "покраденого" (саме так написала про нього поет і журналіст Ганна Долгарьова, яка стала джерелом цього мему) з Херсонського зоопарку під час евакуації на лівий берег єнота. Ми про цьому випадку писали. Єноту потім створили Telegram-канал і намагалися деякий час його вести, але особливої ​​популярності витівка не набула.

Загалом, через рік війни впадає у вічі різниця у підході української та російської сторони у генеруванні символів та мемів для підйому або підтримки бойового духу. У той час як в Україні цей процес поставлений на потік, а пов'язані з державою медіа моментально популяризують будь-який символ, що потрапив у середовищі ініціативних громадян, починаючи використовувати його, в Росії символи війни і її окремих епізодів виникають стихійно і рідко отримують оперативну підтримку в медійному розкручуванні лише на рівні держави.