telegram-канал Klymenko Time
20 липня 2022 09:00
Рубрики: Новини Політика

Робота на випередження: політичні підґрунтя візиту Путіна до Ірану

Росія взяла курс зміцнення своїх позицій на Близькому Сході.

Час для читання

Хвилин читання:

6

Робота на випередження: політичні підґрунтя візиту Путіна до Ірану

Візит президента Росії Володимира Путіна до Ірану створив величезну інформаційну хвилю, а також породив масу припущень, деякі з яких гіперболізовані у своєму значенні, а інші, навпаки, недооцінені.

Іран за «здорової міжнародної атмосфери» за великим рахунком є ​​прямим конкурентом Росії. У Туреччину Іран постачає газ, у Китай – нафту. Те саме робить і Росія. При цьому Іран донедавна ці ресурси змушений був продавати з великим дисконтом, оскільки країна була під жорсткими енергетичними санкціями.

24 лютого, безумовно, змінило багато. Насамперед нівелювалося поняття «країни-ізгоя», яким був сам Іран.. Захід на цю роль приміряє тепер Росію, але вже зовсім інші масштаби країни та економіки, а тому і переформатується весь міжнародний уклад. І Іран у цій трансформації відіграє свою значну роль.

З профітів, які Росія вже отримала за підсумком візиту Путіна це підписаний меморандум між «Газпромом» та Іранською національною нафтовою компанією (NIOC). За своїм масштабом параметри дуже вагомі: це будівництво спільних газопроводів і ЗПГ, розробка родовища Північний Парс (одне з найбільших у світі), а також шельфу біля острова Кіш. Оцінна вартість усіх проектів перевищує 25 млрд доларів.

Але знову ж таки, це тільки меморандум. Тут багато залежить від інших вступних. Наприклад, чи буде укладено «ядерну угоду» Ірану із Заходом, А це, по суті, означає, чи буде знято санкції з Тегерана, і чи зможе він вийти на західні ринки. Незрозуміло також, у якій точці відносин через 2-3 роки опиниться Росія та Євросоюз. Чи там взагалі будуть якісь стосунки. І це не знають сьогодні ні у Москві, ні у Вашингтоні, ні у Брюсселі, ні десь ще.

І все ж таки Москва вже працює на випередження. Якщо припустити, що відносини з ЄС у РФ будуть повністю заморожені, а Іран, навпаки, отримає довгоочікувану індульгенцію, а Євросоюзу все одно потрібно десь шукати енергетичний замінник Росії., і у світі таких варіантів залишається не так вже й багато, – то Кремль все одно зможе опосередковано заробляти на енергетичних угодах з Європою, безпосередньо беручи участь в іранських нафтогазових проектах.

Інший важливий момент – це укладання між Росією та Іраном угоди про стратегічне партнерство, На зразок того, що вже було підписано у Тегерана з китайцями. При цьому лобіюють його насамперед іранці, а Росія поки що тримає паузу. Власне, і за підсумком візиту Путіна така угода так і не була підписана, але можна припускати, що технічні характеристики вже опрацьовуються. Принаймні Путін заявив, що країни домовилися у товарообміні переходити на національні валюти. А це ще один удар по долару та євро.

Однак навряд чи очікується зараз якогось військово-політичного зближення Москви і Тегерана. Іран, як і раніше, надто токсичний і в західному, і в арабському світі, і, тим більше, в Ізраїлі, який залишається важливим партнером Росії в регіоні. Зате вже зараз планується ширша взаємодія країн із залученням Китаю, Саудівської Аравії та Туреччини.. І можливість нормалізації стосунків між Іраном та Саудівською Аравією переверне весь контур, що склався на Близькому Сході, і США від подібних перспектив точно не виграють.

Є й інші, більш приземлені підсумки візиту Путіна до Тегерану. Наприклад, спільну заяву глав Росії, Ірану та Туреччини щодо врегулювання в Сирії. Але знову ж таки, це саме заява. Сторони висловилися про «вжиття конкретних заходів щодо сприяння міжсирійському інклюзивному діалогу», але не зовсім зрозуміло, як, наприклад, буде вирішено питання щодо тієї ж провінції Ідліб, де Путін і Ердоган мають принципово різні бачення вирішення проблеми.

очевидно, якісь домовленості були проговорені і щодо вивезення українського зерна в той же Іран, де Туреччина виступатиме головним хабом, а Росія не перешкоджатиме транспортуванню. Але це вже зовсім тактичне питання із прицілом на найближчу зиму.

У будь-якому випадку, переоцінювати цей візит Путіна до Ірану не варто, але він також і не є рядовою подією. На тлі поїздки Байдена до Саудівської Аравії, Путін досяг значно більшого. Росія не тільки зміцнює свої позиції на Близькому Сході, але ще й примудряється вклинювати помітний розбрат у блок НАТО, роблячи Туреччину ще більш некерованою для колективного Заходу


Сподобався матеріал? Поставте йому п'ять зірок. Це важливо задля редакції.

Поділитися публікацією

Додайте Klymenko Time в список ваших джерел

Новини

Думки

свіже Популярне
більше думок Перейти
Facebook Telegram Twitter Viber

Ви можете закрити це вікно та продовжити читання. А можете – підтримати нашу команду невеликим донатом, щоб ми й надалі могли писати та знімати відео про те, що дійсно важливо для нас з вами, разом впливати на рішення влади та суспільства

Стати другом
x
Догори