Прямо як у секті: мешканець Харківської області віддає земельну ділянку під військові бази НАТО

Вже майже два місяці нас лякають новинами про можливе зіткнення між Росією та НАТО та про те, що президент РФ Володимир Путін розраховує напасти на Україну до кінця зими. Деякі люди не на жарт стривожені. Хтось вивчає карту підземних столичних бункерів, хтось запитує знайомих журналістів та політологів, чи скоро війна, а хтось іде на крайні заходи та жертвує всім, що має, заради порятунку батьківщини.

Так, мешканець Харківської області вирішив послужити своїй країні дуже оригінальним чином: віддати свою земельну ділянку під військову базу НАТО, не вимагаючи нічого натомість. Він написав заяву на ім'я генерального секретаря Альянсу Йєнса Столтенберга, де запропонував взяти в дар 8,13 га.

"Я, Марченко Олег Вікторович, хочу вступити в блок НАТО і передати у довічне безплатне користування земельну ділянку площею 8,13 га, що належить мені на правах власності", - сказано у заяві.

Скрін виклали у телеграм-каналі "Оперативний ЗСУ".

"Ми обов'язково переможемо. І супостат буде репресований. Завдяки діям ОРДИ кожен громадянин розуміє. Без сумнівів - краще вступити до НАТО, і навіть готові надати свою землю", - каже приписка від адміну.

Випадок із передачею ділянки, звичайно, унікальний. Можливо, власник землі навіть не зовсім здоровий. Проте така логіка зустрічається повсюдно. Патріотично налаштовані громадяни настільки залякані Путіним, що готові не просто переписати на Столтенберга власне майно, а віддати Заходу українські території, промисловість, судову систему, медицину, освіту, бізнес – будь-яку сферу, з якої можна отримати прибуток. "Хоч із чортом лисим, але не з Росією!", - подібне повсюдно можна почути і з вуст обивателів, і від експертів на телебаченні.

Чи варто говорити, що з такою стратегією планету не врятуєш? Імперіалізм скрізь однаковий, змінюються лише його форми. Здача суверенітету зазвичай призводить до того, що країна перетворюється на дешевий ринок та ресурсну базу з мінімальним соціальним забезпеченням. Це можна спостерігати у десятках невеликих держав Африки та Латинської Америки, це можна спостерігати і на прикладі України, де жити стає дорожче, але не краще.

Втім, влада продовжує грати в цю гру і подавати простим українцям дружбу із Заходом як панацею від усіх бід. Ми відчайдушно рвемося до Європи, а застереження від країн-сусідів сприймаємо як прояви агресії.

Сподобався матеріал? Поставте йому 5 зірок. Це важливо для автора.