Роман Губрієнко
30 грудня 2021 14:45

Підбиваючи підсумки: ТОП-3 економічних «факапів» влади у 2021 році

Що відбувалося з українською економікою у році, що минає, і чого чекати наступного?

Час для читання

Хвилин читання:

13

Підбиваючи підсумки: ТОП-3 економічних «факапів» влади у 2021 році

У 2022 р. Україна може зануритися у вир економічної кризи, при цьому економіка не тільки не готова до нових викликів, а й не встигає оговтатися від попереднього кризового циклу. Згідно з урядовим прогнозом, за підсумком поточного року зростання ВВП мало скласти 4,1%, що дозволило б загалом відіграти «мінус» 4%, на які економіка «просіла» 2020-го. Проте, у кращому разі, реальний ВВП України цього року зросте на 3,5% (згідно з прогнозами від МВФ и ЄБРР), при менш сприятливому результаті гіршому економічне зростання становитиме 3% (згідно з прогнозом НБУ), а в гіршому – на 2,3% (згідно з прогнозом JP Morgan).

Недостатність темпів відновлення економіки гостро відчувають і пересічні громадяни, не спостерігаючи наскільки значущого поліпшення об'ємності своїх гаманців або достатку у своїх холодильниках. При цьому влада де-факто не має ні чіткої послідовної антикризової тактики, ні виразної та реалістичної стратегії економічного розвитку. Це стан функціональної безпорадності владної команди Klymenko Time вирішив зобразити у вигляді шорт-листа системних «зашкварів» і «факапів» влади у році, що минає.  

Самоліквідація енергетики через Green Deal, або блакитні мрії про зелений водень

Раніше на прикладі впровадження ринків газу та електроенергії ми докладно аналізували механіку реформування енергетичної галузі та ті жахливі соціально-економічні наслідки, які породила реформа. Проте питання ціноутворення на енергоресурси всередині країни – це лише частина довгострокової «енергетичної стратегії» у рамках Паризької кліматичної угоди («Green Deal», «зеленого переходу» або «декарбонізації економіки»).    

На що ж Україна підписалася і що на неї чекає рамках «зеленого переходу»?

По-перше, це відмова від використання вугілля в енергетиці, з поетапним згортанням усієї інфраструктури вугільної генерації та закриттям вугледобувних підприємств.  

Ще на початку року прем'єр-міністр Денис Шмигаль пообіцяв західним партнерам прописати план поступової відмови від використання вугілля на рівні державної програми трансформації вугільних регіонів. На початку листопада на кліматичному саміті у Глазго Україна підписалася під зобов'язанням поетапно відмовитись від вугілля.

По-друге, у рамках підготовки другого національно-визначеного внеску України (НОВ2) до Паризької угоди, Міністерства екології запропонувало план скорочення викидів вуглецю на 65% порівняно з 1990 р. Згідно з даними Мінекології, скорочення викидів парникових газів на 65% до 2030 року від рівня 1990 р. відповідає їх зменшенню на 9,6% порівняно з показниками, досягнутими у 2018 р. Процес деіндустріалізації та «декомунізацію» радянської індустріальної спадщини виконав за чиновників левову частку «брудної роботи» у прагненні України до ідеалів Green Deal. Тим не менш, скорочення 9,6% CO2, що залишилися до 2030-го, у проекті Мінекології оцінюється у фантастичну суму в 102 млрд. євро інвестицій, які потрібно залучити в енергетичну галузь України.

В офісі Української асоціації бізнесу та торгівлі (UBTA) такий план Кабміну назвали «необдуманим радикалізмом». Керівник брюссельського офісу UBTA Назар Бобицький заявив, що потреба в інвестиціях для усієї стратегії "зеленого" переходу України становить 245 млрд. євро до 2030 року. При цьому, за його словами, уряд планує виділити на ці процеси лише 5% коштів від необхідних, а решта фінансового тягаря ляже на плечі бізнесу.

По-третє, 10 березня Європарламент ухвалив резолюцію щодо запровадження механізму вуглецевого коригування імпорту (CBAM) до ЄС. Механізм CBAM європейці планують запустити в дію вже з січня 2023 року. Таким чином, Євросоюз може на свій розсуд обмежувати імпорт тих чи інших товарів, у виробництві яких є «вуглецевий слід». Українська економіка абсолютно не готова до цього. У разі впровадження механізму «прикордонного вуглецевого податку» під критично-тяжкий удар потрапляє не лише українська енергетика, а й гірничо-металургійний комплекс, який приносить понад 30% експортної виручки.

Які перспективи Україні пропонують натомість, чи, грубо кажучи, навіщо нам потрібна ця «декарбонізація»?

Європейці пророкують Україні майбутнє найбільшого хаба з виробництва зеленого водню. Під ці красиві картинки про величне майбутнє вже з'явився проект української Водневої стратегії авторства «Енергетична асоціація Української Водневої Ради».

«Стратегія поєднує всі напрямки майбутнього водневого розвитку від R&D, досліджень та інновацій до перетворення України на глобального експортера найновішого енергоносія. Найближча мета Водневої стратегії України – нарощування додаткових потужностей з виробництва водню, напрацювання регуляторної бази, розширення використання новітнього палива у транспортній галузі та початок експортного продажу українського водню.», – зазначено в офіційному релізі документа. Автори стратегії запевняють: до 2030 р. в Україні зросте та диверсифікується водневий сектор, а до 2050 р. ми станемо лідером водневих технологій, головним постачальником у ЄС та найбільшим та найрозвиненішим у світі водневим хабом.

Щодо реалістичності цієї блакитної мрії про «зелений водень» згадується українська приказка: «Сказавши сліпий: «Побачимо!»

Держрегулювання цін на паливо та продукти харчування: невгамовна та невблаганна «рука ринку» 

У своїй беззастережній функціональній недієздатності влада розписалася й у питаннях державного регулювання цін на паливо та продукти харчування. Щодо кейсу з ринком палива уряд зазнав повного фіаско, а щодо ринку продуктів виявило безвідповідальну некомпетентність.

Вводячи режим цінового регулювання над ринком нафтопродуктів, уряд обмежилося, власне, лише проголошенням цього режиму. При цьому не було зроблено зовсім нічого для організації та ефективного життєздатного режиму цінового регулювання. Ні управлінські інструменти, ні законодавчі механізми, ні операційні методи, ні ініціативи з реанімації вітчизняної нафтопереробки. Натомість вийшло добряче посваритися з Білоруссю - одним із ключових постачальників нафтопродуктів на український ринок.

На ринку продтоварів цілий рік відбувалися дивовижні процеси, але ще дивніше на них реагував уряд. У періоди посилення карантинних обмежень, які передбачувано викликали стрибки цін через ажіотаж та спекуляції, держава мала запровадити посильний режим моніторингу та оперативного коригування цінової кон'юнктури. Але натомість уряд залишив рядових споживачів віч-на-віч із ціновою вакханалією, підставивши під удар найбільш соціально незахищені верстви населення.

Практично жодної реакції не було від влади і на цінові аномалії, коли в літній період світові ціни на продукти харчування пішли в мінус, а в Україні продовжували зростати, а в кращому разі просто не змінювалися. При цьому до цього аномального явища виробники та уряд пояснювали стрибкоподібне зростання цін на продовольство саме зовнішньою кон'юнктурою. Але чому той самий фактор світових цін не спрацював у зворотний бік, українцям так і пояснили.

Визнання наявності проблеми на продовольчому фронті як таке собі «прозріння» влади настало тільки зараз, практично під новорічний бій курантів. І якось відреагувати на кризу уряд змусив лише тінь «кістлявої руки голоду» у вигляді катастрофічного становища хлібобулочної, молочної та м'ясної галузей АПК через космічні ціни на газ.

Провальні "5-7-9%": рятуй банкірів, а реальний сектор "Бог врятує!"

Наочною ілюстрацією нездатності влади до розробки та реалізації антикризових економічних заходів є провал урядової програми пільгового кредитування «5-7-9%» Стійке та якісне відновне зростання ВВП неможливе без:

- Значного збільшення обсягів кредитування реального сектора економіки з боку банків банками;

- суттєвого нарощування капітальних інвестицій у ключових галузях;

- помітного та тривалого пожвавлення індустріального сектора з динамічним зростанням промислового виробництва.

Найважливішим елементом у здійсненні цих заходів є розширення кредитування національної економіки через проведення м'якої монетарної політики та ефективні держпрограми гарантій пільгового кредитування. За задумом Кабміну, «5-7-9%» розглядалася як антикризовий інструмент із метою пожвавити економічну активність через підвищення доступності кредитування. Але влада сама ж поховала та дискредитувала ініціативу.

Ключовий момент у таких програмах – встановлення базової пільгової ставки, яка була б негативною щодо облікової ставки НБУ. У такому разі позичальник отримує ефект «кредитного важеля», і додатковий інфляційний дохід від використання кредитних ресурсів. Так програма працювала б повноцінно, посиливши кредитний мультиплікатор. Тобто, кожна гривня, виділена в рамках програми пільгового кредитування, мала б вираження в економічному ефекті.

У разі «Доступних кредитів» гроші були банально витрачені на погашення старих боргів і держбанки просто покращили якість своїх кредитних портфелів. Банкіри, які і без цього дуже непогано заробляли, сказали: «Дякую!» і побігли перевести в готівку премії і гонорари.    

Планування для лузерів: нехай живе активний ідіотизм!

На прикладі трьох наведених вище факапів в економіці можна констатувати:

- повна відсутність здатності влади до коротко- та середньострокового тактичного розрахунку економічного порядку денного, а також, тим більше, відсутність стратегічного бачення структурного та галузевого розвитку моделі національної економіки («зелений перехід»);

- «функціональний ідіотизм» як відсутність базових понять та навичок управління у межах державного бюрократичного апарату (держрегулювання цін);

- недієздатність та невміння реагувати та приймати системні рішення у критично важливий момент кризової турбулентності; нездатність давати оцінювати причин та витоків кризи, з подальшим виробленням рішень для стабілізації ситуації або зменшення шкоди (програма «5-7-9%»).

Загалом, все це неприємне «портфоліо» українського управлінського класу. Вітчизняна «еліта» не здатна дивитися в майбутнє, не вміє керувати сьогоденням і не знає, що робити з кризою, що спалахнула вчора.

Поділитися публікацією

Додайте Klymenko Time в список ваших джерел

Новини

Думки

свіже Популярне
більше думок Перейти
Facebook Telegram Twitter Viber

Ви можете закрити це вікно та продовжити читання. А можете – підтримати нашу команду невеликим донатом, щоб ми й надалі могли писати та знімати відео про те, що дійсно важливо для нас з вами, разом впливати на рішення влади та суспільства

Стати другом
x
Догори