Переломний момент наближається: про що попереджають Україну на Заході?

Формально у всіх випадках був заклик суттєво посилити постачання озброєння України. І судячи з анонсів, найближчим часом ЗСУ справді отримають і нові види зброї, і навіть кількісно зможуть суттєво наситити їм армію. Але все ж таки у всіх цих заявах західних лідерів також проскочила емоційна невпевненість.

«Це переломний момент у війні та необхідність значного збільшення підтримки України. Якщо ми хочемо досягти мирного рішення шляхом переговорів завтра, ми маємо надати більше зброї сьогодні», – заявив у Давосі генсек НАТО Єнс Столтенберг.

І там же він додав: "Президент Путін не демонструє жодних ознак готовності до миру, тому він повинен усвідомити, що не може перемогти на полі бою".

Нагадаємо, що вже сьогодні відбудеться зустріч Рамштайн, де буде озвучено новий пакет військової допомоги Україні, а тому нічого екстраординарного Столтенберг наче й не озвучив. З урахуванням його посади, а також перевіреною часом антиросійською позицією, топ-представник альянсу закликає до збільшення військових постачань Україні.

І все-таки, закликаючи «значно збільшити» військову підтримку, Столтенберг ще й говорить про якийсь «переломний момент у війні». Можна, звичайно, це спробувати трактувати як звичайну пафосну конструкцію, характерну для подібних заходів. Але в цей же день про те ж, тільки з набагато більшими драматичними зворотами заявив і президент Польщі Анджей Дуда: «Того, що ми вже відправили недостатньо. Україна потребує великих зусиль, ми маємо мобілізуватися, щоб допомогти їм. Ситуація складна, і в наступні місяці чи навіть тижні буде ключовий момент у цій війні. І цей момент відповість, чи виживе Україна чи ні».

Президент Польщі сказав практично те саме, що і генсек НАТО – Україні слід дати набагато більше зброї, лише протиставлення Столтенберга про «переломний момент у війні» конкретизував більш похмурою картиною. Не буде набагато більше зброї – Україні кінець.

Ми вже не раз у наших розборах говорили: Заходу вкрай невигідно переводити цей конфлікт у позиційну війну. Причина суто практична. Недоліки перебивають всі профіти, які дають ослаблення Росії.

Вже зараз США та союзники зіткнулися з дилемою щодо військових постачань. Темп 2022 явно був недостатній. Росія переоцінила свої можливості зразка лютого 2022 року, а військова та фінансова допомога колективного Заходу Києву дозволила уникнути поразки України. Нагадаємо, у січні-лютому американські розвідспільноти в унісон твердили, що Україна у разі великого вторгнення РФ протримається максимум 3 тижні. І вся номенклатура військових постачань того періоду свідчила, що нашу країну готували до партизанського опору.

Але загальна диспозиція сторін за рік кардинально змінилася. Росія перейшла до мобілізаційної економіки, відповідно, і вже веде війну нового типу – позиційну на виснаження противника. А це означає, що поточні темпи західної підтримки України вже недостатні. У кращому разі ЗСУ позиційно можуть лише тримати фронт, але не проводити наступальних операцій більше за тактичний рівень. Але головне, що в середньостроковій перспективі така війна призводить до збільшення витрат Заходу, а отже, і до загальної стратегічної поразки.

Тому, зважаючи на все, вже прийнято рішення про «військовий ривок» у постачаннях Україні, який дозволить переламати ситуацію на фронті і змусити Росію підписати невигідного їй світу. Але все ж таки, коли звучить фраза, «виживе Україна чи ні», впевненості у західних союзників, що план щодо суттєвого нарощування військових постачань спрацює, не спостерігається.

І проблема не лише у труднощах освоєння нової техніки та всього того різношерстого «зоопарку», який постачають ЗСУ. Проблема в тому, що в результаті може не вистачити навіть того, що в кількісному плані запитує Київ. У будь-якому разі, коли буде озвучено кількісні та якісні показники після Рамштайну, ми зробимо вже предметний аналіз військових поставок.

Війна справді зараз наблизилася до свого кульмінаційному моменту, і це чітко відчувається за заявами західних топів. Ключова проблема навіть не в тому, що Захід намагається мінімізувати свої витрати та одночасно не дати РФ перемогти у конфлікті. Ключова проблема в тому, що для самої Росії ця війна вже стала екзистенційним викликом, і вона не має наміру програвати її ні за яких розкладів, не зважаючи ні на які ресурсні витрати. Для РФ, на відміну від Заходу, тут питання ціни взагалі не варте, і це все ускладнює максимально.

Ось характерний коментар напередодні Рамштайна Дмитра Медведєва, який у РФ виконує роль емоційно-образливого ретранслятора Кремля

«Програш ядерної держави у звичайній війні може спровокувати початок ядерної війни. Ядерні держави не програвали великих конфліктів, яких залежить їх доля. Адже це має бути очевидно будь-якій людині. Навіть західному політику, який зберіг хоч якісь сліди інтелекту».

По суті, це навіть не завуальований, а прямий ядерний шантаж. У Кремлі припускають, що суттєве збільшення постачання зброї Україні здатне змінити ситуацію на фронті. Здібно. І ЗСУ можуть перейти в успішний стратегічний наступ. Але якщо програвати все одно не можна за жодних обставин, значить, за цим можливий ядерний удар.

І ось ця ключова проблема, рішення якої на Заході ні в кого немає. Росія не має наміру програвати і за ціною не постоїть. А Захід тримає в руках калькулятор.