Наступ на порозі, а посольства у Києві досі на місці

Напередодні російсько-української війни закордонні посольства масово евакуювалися з Києва, що стало певним індикатором того, як розвиватимуться бойові дії, зокрема й у столиці. Але через рік, коли західні політики, аналітичні центри та ЗМІ попереджають про черговий великий наступ Росії, повідомлень про евакуацію посольств з Києва вже не надходить. Чи це означає, що загрози столиці більше не існує? І у чому особливість диппредставництв-повернених?

Історію дипломатичної міграції посольств резонно розглядатиме одразу через кілька верств. По-перше, напередодні війни ніхто не знав, як розвиватимуться події, і як та сама російська армія почне діяти. Американці, наприклад, під час вторгнення до Іраку 2003 року особливо не мигдали з вибором об'єктів для атак в тому ж Багдаді, і там під обстріл потрапляло все, що в Пентагоні вважали за необхідне вразити. Росія ж у перші місяці війни била в основному по військових частинах, аеродромах, підприємствах ВПК та нафтобазах, а всю облогу столиці кияни провели з безперебійною електрикою, водою та Інтернетом.

По-друге, провал бліцкригу став очевидним вже через тиждень після початку війни. Вже на початку березня розпочалися переговори про мирне врегулювання, що напередодні підтвердив той самий прем'єр-міністр Ізраїлю Нафталі Беннет, а наприкінці місяця почалося відведення російської армії з-під Києва, а також Чернігівської та Сумської областей.

По-третє, діппредставництво, що функціонує, – це сам по собі елемент інформаційно-політичної підтримки країни. Тому оголошення про повернення посольств до Києва було одним із елементів інформаційного впливу як на супротивника в особі РФ, так і жестом підтримки України. Особливо коли стало відомо, що перебування в Києві сьогодні таїть не більше загроз, ніж вечірня прогулянка білої людини передмістям Марселя або будь-яким районом Детройту.

Інша річ, що сама Україна після початку війни вже не так схожа на класичну країну, як на жорстко регламентований мілітаризований табір. Звідси дуже важко виїхати навіть певним категоріям жінок – військовим, поліцейським, держслужбовцям. З чоловіками все взагалі мертве, якщо він не Коля Тищенко чи не родич першої категорії тих, хто при владі. Решта до 60-ти – невиїзні, ну, або якщо немає трьох дітей.

Одночасно для всіх інших категорій українців в'їзд до Євросоюзу можливий навіть за внутрішніми українськими паспортами. Тобто базовий функціонал посольств та консульств втратив своє головне призначення. Ми вивчили новинні сторінки низки посольств, які працюють зараз у Києві, і там розміщена виключно одна патетика. Інтерв'ю посла про підтримку України, посаду новин про візит якоїсь офіційної персони до Києва… Там немає графіка консульських прийомів, оновлених документів для візиту до країни перебування та іншого – того, що і є основою роботи дипломатичних представництв для простих громадян. Вся інформація такого типу суто довоєнна.

Також неможливо перевірити реальний склад чинних посольств. Вони працюють у повному обсязі чи скороченому, скільки серед них цивільних, а скільки військових фахівців, чи є серед них сім'ї дипломатів – всього цього у відкритих джерелах немає. А саме ця інформація характеризує, наскільки «у нормальному графіку» працюють посольства у країні, яка веде війну.

І ще ми виявили дуже цікавий момент, а саме наявність у Києві посольств, яскраво поділених на два типи. Пояснимо трохи докладніше.

Перші повідомлення про повернення до Києва посольств було датовано серединою квітня, і тоді назвали 16 диппредставництв. Рівно через місяць їхня кількість збільшилася ще на 20 «одиниць», і з того часу принципових змін не було. Наприклад, у червні підтягнулися до Києва бельгійці, але це навіть як новина особливо ніде не пройшло.

Разом, що ми маємо зараз? Перша група посольств, яка повернулася до Києва, – це все західні союзники України на чолі зі США. Тут Канада, 19 країн Європи, включаючи все з «великої сімки» (це ті, що ми точно нарахували), тут Південна Корея та Японія (японці повернулися в жовтні минулого року) і, власне, всі. Тобто це та зв'язка країн, які й підтримують Київ у цій війні.

Є ще проміжна група посольств, вона дуже маленька. Це Туреччина, посольство якої у квітні повернулося із Чернівців назад до Києва. Є ще Ліван, Палестина і до розриву дипвідносин фігурував Іран. Це, до речі, показовий момент. Держава відкрито співпрацює з РФ, але відновлює свою дипмісію країни її противника.

І друга група посольств – це всі країни СНД, крім зі зрозумілих причин Білорусі. Незрозуміла ситуація хіба що з Грузією. У ЗМІ звучала інформація від березня, що посольство продовжує працювати у штатному режимі. Хоча блок новин на сайті самого посольства Грузії не оновлювався з 24 лютого 2022 року. А враховуючи регулярні скандали на найвищому рівні між Грузією та Україною ми маємо підозру, що грузинське посольство повноцінно таки не функціонує. Принаймні, у списку МЗС України від 14 квітня та 14 травня 2022 року, де перераховувалися дипмісії-повернення, Грузія не значилася.

Натомість усі інші країни – Вірменія, Азербайджан, Казахстан та вся Середня Азія знову у Києві. Частина цих держав – Вірменія, Казахстан, Киргизстан і Таджикистан – члени військового блоку ОДКБ, який курирує Росія.

З усього цього не варто робити якихось конспірологічних висновківале є незаперечний факт. У Києві сьогодні працюють посольства лише двох типів – союзників США та союзників Росії. Африки, майже всієї Азії та Латинської Америки тут немає.