Львів: що чекає на головне місто західної України

У кількох історичних проекціях ми писали про міста граничні, які за певних умов могли як перейти до складу РФ, так і повністю бути зруйнованими. Харків, Запоріжжя, Одеса. Але цього разу ми вирішили бути максимально екзотичними та описати майбутнє «українського П'ємонту» - Львова. І що дивно, це виявилося не так просто.

Почнемо з того, що Львів – це столиця антиросійської інакшості. Принаймні на рівні побутового та зовнішньополітичного сприйняття. Ми зараз не розписуватимемо всіх цивілізаційних аспектів міста, це неможливо зробити в принципі в рамках «короткого метра». Зазначимо просто базові визначення. Російськомовний у Львові – це завжди чужинець. 9 травня – це свято для місцевих. УПЦ – це не та церква, за долю якої варто переживати.

Все це відображає концептуальну долю Львова та безпосередньо його майбутнє.

Отже, що чекає на Львів у середньостроковій перспективі.

Варіант 1. Стратегічна перемога України.

Крім усіх культурно-цивілізаційних особливостей Львів має ще одну – географічну. Він розташований на заході країни і в цьому плані є повним антиподом Харкова. Місто зараз - головний логістичний хаб, що вдало опинився на околиці великої війни. Він майже не зачеплять руйнуваннями. Це навіть не 10% від того, що «отримали» Харків чи Чернігів.

За таких вступних, велика перемога України для Львова – це не просто перемога з умовами, коли цілісною зберігається вся базова інфраструктура міста. Це ще й багато в чому цивілізаційна перемога над противником, де домінуючою буде саме ідеологія «міста Льова». Для міста це означатиме, що воно стає беззастережним другим після столиці, при цьому щодо формування політичних та ідеологічних трендів – узгодженої Меккою українського націоналізму. Важко сказати зараз, наскільки великі шанси України реально вступити до Євросоюзу, але все ж таки, якщо таке завдання буде поставлене за межами декларацій, Львів точно стане базовим містом для створення відповідної вітрини.

Варіант 2. Україна «заплутується» у позиційної війни.

Відразу обмовимося, що це варіант навіть не віддаленого майбутнього, а реалії сьогоднішнього дня. ЗСУ досі не у Бердянську. Українська армія не взяла Кремінну і тим більше Донецьк. Ми не будемо зараз розжовувати теорему Лапласа-Муавра або теорію математичного очікування, але просто зазначимо, що розклади зараз, швидше за все, залишаться і завтра, ніж кардинально зміняться.

За таких розкладів Львів стає одним із найспокійніших міст. Україна – країна гранично централізована, і львів'янам не вдасться дистанціюватися від проблематики всієї держави. Так, у Львова, на відміну від Одеси чи Дніпра, залишиться право ідеологічної індульгенції. Умовно кажучи, Садового не вдасться звинуватити в якійсь ядреній ідеологічній нелояльності, як того ж мера Одеси Труханова або голову Дніпра Філатова.

Але водночас Львів розділить усі соціально-економічні біди України. Не вийде залишитися «квітучою гаванню» в країні, де незрозуміло буде багато, починаючи з обсягів місцевого фінансування. І дуже ймовірно, що у Львова, стисненого у коштах (а це буде базова основа всієї України), з'являться питання, а чому ми повинні страждати такою самою мірою, як і менш кошерні українці?

Ні, ми не прогнозуємо у разі невдачі України у цій війні появу львівського чи галицького сепаратизму. Але економічний протекціонізм разом із претензіями на особливий статус у львівському середовищі можливі з величезною ймовірністю.

Варіант 3. Ситуативна перемога Росії.

Тут можуть бути різні варіанти, але ми відзначимо дві базові характеристики, під які, на нашу думку, потрапляє ситуативна перемога РФ. По-перше, це ситуація, за якої Київ так і не зайнятий російською армією. А по-друге, це нав'язаний Україні мирний договір, у якому територіальні втрати видозмінюють навіть поточну лінію фронту. Це означає, що під ситуативною перемогою Росії можна вважати як втрату Краматорська Україною, так і Одеси. Тільки фінальні розклади при цьому істотно різняться.

І ось ситуація для Львова за таких розкладів трактується Чернишевським.чим гірше, тим краще». Конфігурація тут виглядає так. Одна річ, коли війна закінчується майже за поточною лінією фронту, де противник отримує, наприклад, ще лише Слов'янськ. І зовсім інше, коли росіяни захоплюють Одесу, Харків та Дніпро, а сам Київ стає майже прифронтовим містом. За таких розкладів, чим більше звуження території України, тим кратно збільшується зростання політичної та географічної значимості Львів.

Варіант 4. Тотальна перемога Росії.

Відразу обмовимося, що варіант найменш реальний. Але знову ж таки це розклади на сьогоднішній день. В Афганістані армійські підрозділи США були рівно 20 років, а потім раптом були виведені. Білий дім зараз так само шалено підтримує Україну, але якщо раптом ця підтримка припиниться, наша країна опиниться в гранично складному становищі.

І ось за таких розкладів для Львова виявляються ймовірними два базові сценарії.

А. патріотичний.

ЗС РФ беруть Київ – і Львів стає центром опору зі статусом нової столиці, нової ідеологічної України та новими геополітичними кордонами

Б. Польська.

Про це сценарії не прийнято говорити на солідних майданчиках, але періодично такі речі звучать: у разі тотальної поразки України західні регіони можуть бути включені до складу суміжних східноєвропейських держав. Стосовно Львова, природно, йдеться про Польщу.

Ще раз зазначимо, що ми скептично ставимося до реалізації цього сценарію.

І резюмуючи, скажімо так. Львів – місто з найбільш перспективними позиціями у сучасній Україні. Не все з ним просто, ми взагалі не розглядали варіанти тектонічного протистояння по лінії «Росія – США», а за таких розкладів доля Львова може бути зовсім іншою. Але за всіх інших вступних львів'яни «сьогодні у завтрашній день» можуть дивитися з цілком собі відчутним оптимізмом.