Ірина Геращенко: «не слуга» трьох президентів

Введення до вітчизняного Виборчого кодексу горезвісних «гендерних квот», на жаль, викликало зворотний ефект, ще більше знизивши статус жінки в українській політиці. Адже якщо раніше на багатьох із них дивилися як на чиїхсь протеже, то тепер ще й висміюють як взятих у депутати «по рознарядці». Нинішнє покоління «корабельних сосен» взагалі засунуто «слугами народу» на другорядні ролі та, як можна помітити, практично не підпускається до Банкової, де заправляє суто чоловічий колектив. Так, поруч із Зеленським є кілька жінок, але це зовсім не відомі публіці помічниці, які не йдуть у жодне порівняння з яскравим жіночим оточенням його попередників! Того, хто мав найчастіше хоч і скандальну, але все-таки всенародну популярність, і залишив помітний, нестерпний слід в історії.

Ірина Геращенко є, мабуть, однією з останніх зірок тієї доби. Вона блищала поруч із ще не отруєним діоксином Ющенка задовго до першого Майдану. А починаючи з 2014 року, ні на крок не відходила від Петра Порошенка, ставши його найшаленішим «порохоботом». Втім, свою одіозну репутацію вона заробила не відданістю то одному, то іншому босу, ​​а вмінням їм догоджати доведеним до рівня мистецтва. За що, мабуть, і була одного разу названа «підстилкою» нардепом Сергієм Власенком (фракція «Батьківщина»), на що відповіла йому «Я не підстилка. Це ви підстилка Путіна!». І хоча Власенко потім вибачився перед ним, журналісти перетворили відповідь Геращенка на мем «я не підстилка», ставши доводити фактами протилежне.

Від УТ-1 до "Інтера". Зінченко та Кучма

Ірина Володимирівна Геращенко народилася 15 травня 1971 року у Черкасах. Про своїх батьків, своє дитинство і взагалі про особисте життя вона воліє мовчати - мабуть, як досвідчений журналіст, розуміючи всі наслідки зайвої відвертості. Натомість Геращенко любить іноді розповідати безглузді політичні байки, наприклад такі: «У рідній школі у колишньому кабінеті французької тепер українська світлиця. Вчителі принесли сюди рушники та речі із сімейних скринь. Так шкода, що в дитинстві це все ховалося і навіть заборонялося». Невідомо, на яку аудиторію була розрахована ця нісенітниця, але вона обурила багатьох українців, які засипали Геращенком. гнівними коментарями та спростовуючими фактами.

Після закінчення ЗОШ №26, 1988-го Ірина Геращенко вступила на факультет журналістики КДУ ім. Шевченка. У пресі одного разу згадувалося, що вона була членом якихось студентських організацій, проте свою участь у т.зв. «революції на граніті» (осінь 1990) Геращенко заперечувала, сказавши, що просто приходила кілька разів із однокурсниками «підтримати наших».

Після закінчення університету 1993-го, Геращенко п'ять років пропрацювала на УТ-1 (що мав репутацію найнуднішого телеканалу країни), причому не ведучою, а редактором. Спочатку вона працювала в редакції дитячих та юнацьких програм ТПО «Молодість», що з 1995-го мало назву ТПО «Юність». 1997-1998-го Геращенко керувала редакцією програм для молоді «Відродження». Будучи людиною за кадром, вона залишалася абсолютно невідомою телеглядачам, проте здобула цінний досвід управління процесом створення матеріалів, що їй і знадобилося у майбутньому.

1998-го Ірина Геращенко перейшла в АТЗТ «Українська незалежна ТВ-корпорація», більш відоме як телеканал «Інтер», де спробувала себе як кореспондента, а потім провідного коментатора та керівника відділу внутрішньої політики. Її безпосереднім начальником була шеф-редактор інформаційно-аналітичної служби Ганна Безлюдна (колишня дружина Василя Горбаля, чинний керівник Inter Media Group). Коли у 2001 році Безлюдна була звільнена з «Інтера» за «джинсу» і створила своє «Профі-ТВ» (потім за допомогою Дмитра Фірташа, який перетворився на телеканали К1 і К2), то Геращенко попрацювала у неї кілька місяців оглядачем у програмі «Особливі прикмети ».

Ганна Безлюдна та Дмитро Фірташ

«Інтером» тоді володів Олександр Зінченко, який до 2003 року був членом СДПУ(о), а потім перейшов у команду Віктора Ющенка і очолив його виборчий штаб. Проте його стосунки з президентом Кучмою завжди були добрими і довірливими (як і у самого Ющенка, який регулярно їздив до Кучми на чай), особливо у 2000-му році – коли розмова Зінченка та Кучми був записаний майором Мельниченком. У цій розмові вони обговорювали багатьох українських журналістів, але лише Ірину Геращенко її бос Зінченко охарактеризував позитивно як свою надійну протеже, рекомендуючи її Кучмі:

«Ну, ось перед 6 травнем можна було б із західними (журналістами) зустрітися… із Клінтоном… Іра (Геращенко), коли я її попросив поїхати тоді з вами у поїздку, вона каже: «Ну, мені так не хочеться, я ж вільний журналіст», і таке інше. Минуло, вона вже 15 разів з вами їздила. Більшого прихильника, ніж Ірина в колективі, точно немає. Вона настільки спілкується, ось поїздки, виступи, справжня робота. Вони ж бачать, хто в нас мовою балакає, а хто має реальну роботу. Так Ірка стала затятим прихильником. І треба спробувати втягнути 6-7 журналістів першої руки ось у таке неформальне особисте спілкування… Отже, якщо в мене є там, у колективі, умовно кажучи, ось Сафін і Геращенко – дві людини. З їхньою думкою потім набагато легше»

З цієї записаної розмови можна дізнатися про те, що Геращенко намагалася приховувати від українців: у період своєї роботи на «Інтері» вона часто супроводжувала президента Кучму, створюючи йому позитивний імідж і для глядачів «Інтера», і для західних ЗМІ. Саме ця навичка і допомогла їй зробити свою кар'єру, але вже з наступними президентами України.

Ірина Геращенко та Віктор Медвечук, фото близько 2000 року

«Коханка» Ющенка

Показавши себе «затятим прихильником» у команді президента Кучми, Ірина Геращенко тоді ж перейшла до обслуговування інтересів прем'єра Ющенка. За спогадами тодішнього шеф-редактора «Інтера» Олексія Мустафіна, Геращенко не зробила сама і не пропустила в ефір телеканалу жодного сюжету проти Віктора Андрійовича. Зважаючи на те, що стиль роботи Геращенка – це «мочити» всіх супротивників свого боса, можна зрозуміти, що вона почала працювати на Ющенка фактично з 2000 року.

Офіційно Ірина Геращенко прийшла працювати до команди Віктора Ющенка наприкінці 2001 року, нібито вигравши конкурс на прес-секретаря лідера нової опозиційної сили. Свою роль відіграло й те, що Геращенко одразу зуміла сподобатися Михайлу Дорошенку (односельцю та друг дитинства Ющенка) та Вірі Ульянченко, яка опікувала Віктора Андрійовича як рідного.

Геращенко за Ющенка ревно «фільтрувала» запрошених журналістів, щоб «українській месії» не ставили незручних питань, власноруч готувала його до ефіру. Згодом їхні стосунки стали надто близькими, причому навіть на публіці, що можна оцінити ось із цього. ролика, що дивом зберігся після масової зачистки інформаційного простору. Не дивно, що чутка стала називати Ірину Геращенко коханкою Віктора Ющенка!

Геращенко особисто готувала Ющенка до ефіру

Оскільки посада прес-секретаря Ющенка формально була неоплачуваною, «на громадських засадах», то Ірину Геращенко (що залишила телебачення 2001-го) оформили на постійну роботу, також прес-секретарем, до Міжнародного фонду сприяння інвестиціям (МФСІ). За цією назвою ховалася дуже цікава структура, створена Віктором Івченком, тодішнього голови ради Національного депозитарію України, ще одним «улюбленим другом» Ющенка. А ще Віктор Івченко – чоловік Віри Ульянченко!

Віктор Івченко та Віра Ульянченко

У МФСІ Геращенко вважалася до початку 2005 року, коли вона стала вже штатним керівником прес-служби президента Ющенка. Але їхні «шашні» зрештою вичерпали терпіння першої леді Катерини Ющенко-Чумаченко. Поговорили навіть, що справа мало не дійшла до розвалу президентської сім'ї – хоч і не факт, що через одну лише Геращенко. І у вересні 2006-го вона подала у відставку, оголосивши про неї на спеціально зібраному брифінгу, хоча при цьому так і не зуміла до ладу пояснити причину.

Втім, Геращенку не залишили ні з чим, Ющенко зробив їй чимало прощальних подарунків. Як офіційна стала посада президента УНІАН, яку Геращенко займала до кінця 2007 року (у цей час холдинг був куплений Коломойським), а потім вона стала народним депутатом за списком «Нашої України – Народної Самооборони» (НУНС), де їй виділили гарантовано прохідне місце. №19. У тому ж році журнал «Фокус» помістив Ірину Геращенко на 14-те місце у списку найвпливовіших жінок України.

Від Кличка до Порошенка

Після президентських виборів 2010 року блок НУНС остаточно розвалився, «Народна самооборона» зачахла після посадки Юрія Луценка, а коли у в'язницю села та Юлія Тимошенко, то проблеми почалися у «Батьківщини». Серед партій колишнього «помаранчевого табору» на плаву трималися лише «Фронт змін» Яценюка та УДАР Кличка, створені вже після «помаранчевої революції». І хоча так сталося, що кістяк УДАР складався з публічних знаменитостей та тіньових бізнесменів, він тоді вважався найперспективнішою «проукраїнською» партією. Туди й поспішила перебігти Ірина Геращенко, скориставшись тим, що недорікуватому Віталію Кличку був потрібний тямущий прес-секретар.

На парламентські 2012 року Геращенко пішла за №6 списку УДАР. При цьому за кадром залишилася непоміченою наступна інтрига: на місце куратора прес-служби партії, окрім Геращенка, претендувала не менш відома Ольга Герасим'юк – ще одна колишня улюблена журналістка Віктора Ющенка. Подейкували, що Герасимчук та Геращенко хоч і були подругами, давно один одного підсиджують. І ось вийшло так, що Геращенко отримала «козирне» місце у партійному списку (цікаво, що раніше №6 був закріплений у списках «Нашої України» за Герасим'юк), а її подругу направили на мажоритарний округ до Одеси, де там програла регіоналу Пресману .

У перші ж дні Євромайдану Геращенко виявила себе у дуже цікавій історії. 29 листопада 2013 року, разом із іншими опозиційними політиками, вона брала участь у вечірньому ефірі ток-шоу «Свобода слова». Запрошені опозиційні політики використали його як майданчик для висвітлення Майдану з позиції протестувальників та своїх політичних заяв. І отут Геращенко почала розповідати у студії про те, що зараз на Майдані «Беркут» побиває мирних демонстрантів. Ось тільки пріснопам'ятні події «кривавої ялинки» почалися лише за кілька годин (вранці 30 листопада) після цієї передачі, таким чином, Геращенко поспішила висловити підготовлений протест задовго до самої події! Але тоді виходить, що опозиція була в курсі майбутнього розгону чи навіть підготувала його? Варто згадати, що «кривава ялинка» почалася з того, що протестувальники почали кидати в міліцію стаканчики з кавою, деталі огорожі та різні предмети.

Коли вожді Майдану, що переміг, почали ділити владу, то за Кличка зарезервували місце міського голови Києва. Для Геращенка масштаб столичної влади, мабуть, був надто малим, тому вона поспішила перейти від Кличка до його стратегічного політичного союзника Петра Порошенка. Для всіх залишається секретом, як Ірині Геращенко вдалося сподобатися Петру Олексійовичу. Але все ж таки 17 червня 2014 року Порошенко призначив Геращенко на посаду уповноваженого президента з мирного врегулювання конфлікту на сході України.

Це призначення потім не один рік дивувало українців, оскільки Ірина Геращенко зовсім не відповідала даній посаді. Сипаючи гаслами про нещадну боротьбу з ворогами України, вона годилася у «миротворців» не більше, ніж Дмитро Ярош чи Борис Філатов. Проте варто звернути увагу на те, що на момент свого призначення Геращенко мала втілювати т.зв. «Мирний план Петра Порошенка», який сильно відрізнявся від підписаних пізніше Мінських угод. І насамперед тим, що «план Порошенка» не передбачав жодних контактів із сепаратистами – лише з представниками офіційної влади Донецької та Луганської областей та тамтешньої бізнес-еліти. А з цим завданням Геращенко успішно впоралася! Інша справа, що офіційна влада та донецькі олігархи вже не контролювали ситуацію в регіоні, і говорити з ними було марно.

Коли «мирний план Порошенка» провалився, і на Донбасі розпочався повномасштабний конфлікт, то Геращенко несподівано й слід застудив. Можна було б подумати, що вона тихо відсиджується у Києві, але ні! Як стало відомо, під час Ізварінського та Іловайського котлів Ірина Геращенко була на курорті в Хорватії. Про це повідомляла Олена Бондарчук:

«Ця шанована Ірина Геращенко під час Іловайського котла сиділа на віллі в Хорватії вартістю 600 євро на добу, будучи на той момент уповноваженим президента з питань урегулювання конфлікту на Донбасі та з берега Адріатичного моря допомагала вирішувати конфлікт. Коли наші діти намагалися її сфотографувати, вона почала ховати обличчя. Коли я про це написала у фейсбуці, пан Чепінога (депутат БПП) закрив коментарі у себе у фейсбуці, плюс сама мадам почала мені загрожувати в особистих коментарях, що «вона ж мати» і має право на відпочинок, а кошти у неї на таку дорогу віллу, тому що у неї чоловік відомий бізнесмен (ймовірно, у дуже вузьких колах)»

Нагороди за ревне служіння

Коли на фронті все вщухло, то після підписання Мінських угод і аж до свого звільнення у травні 2019-го Ірина Геращенко продовжила свою бурхливу «миротворчу» діяльність, яка полягала в основному в блокуванні Мінського процесу. По суті, її роль полягала в тому, щоб перебувати поруч із Кучмою чи Медведчуком на засіданнях контактних груп і стежити за тим, щоб ті не просунулися на шляху до миру далі, ніж це дозволяв Порошенку. Обмін полоненими, припинення вогню – можна, прямі переговори з представниками ЛДНР, питання виборів та статусу Донбасу – не можна.

Українцям Ірина Геращенко у цей час найбільше запам'яталася як народний депутат від БПП, у списку якого вона на виборах 2014 року отримала 9-те місце. Потім були півтора роки старанного служіння президенту, і коли у квітні 2016-го «порохоботи» потіснили у владі «народнофронтівців», Ірину Геращенко обрали (призначили на прохання Петра Олексійовича) першим віце-спікером Верховної Ради. Тож іноді, замінюючи відсутнього Парубія, Ірина Геращенко ставала в.о. голови парламенту, практично другою людиною в країні!

Втім, їй це було не дуже цікаво. Геращенко воліла перебувати не в парламенті, і не на переговорах щодо Донбасу, а поруч із президентом Порошенком – звично оберігаючи його від критики, даючи йому рекомендації щодо спілкування з пресою та виборцями. На думку журналістів, саме Геращенко була автором нетлінних фраз «а то Путін нападе», «залишково прощавай» та «армовір» (армія, мова, віра). Але все це не допомогло врятувати рейтинг Порошенка, який звалився до виборів 2019 року. Ірина Геращенко тоді так старалася, що сильно посварилася з двома відомими критиками Порошенка – його політичним конкурентом Володимиром Зеленським та блогером Анатолієм Шарієм. Від прихильників Зеленського на телефон Геращенка перед виборами приходили СМС «Іра, коли бігтимеш?». А ось від Шарія вона потім справді втекла – із напускним обуренням залишивши студію телеканалу «Наш», коли він з'явився на зв'язку.

На дострокових парламентських виборах 2019 року Ірина Геращенко отримала місце №3 у списку «Європейської солідарності» Порошенко, заслуживши репутацію найвідданішої йому людини. Втім, є підстави сумніватися в цьому.

Справа в тому, що влітку 2018 року в ЗМІ з'явилася інсайдерська інформація про те, що нібито Ірина Геращенко розглядає можливість переходу в команду Анатолія Гриценка – який тоді розглядався як перспективний конкурент Порошенка на виборах з боку т.зв. "проукраїнських сил". Але перевірити її не вдалося, оскільки вже наприкінці 2018-го до виборчих перегонів включився Зеленський, різко набираючи рейтинг, і шанси Гриценка впали до нуля.

Сім'я, чоловік та «Мотор-Січ»

Довгий час Ірина Геращенко приховувала будь-яку інформацію про свого чоловіка. Наприкінці нульових вона заявила, що її чоловік — бізнесмен, проте не закликала ні його імені, ні його фірм. Здавалося, що Геращенко просто не хоче, щоб опозиційні журналісти засунули свій ніс у його справи. Але з'явилися публічні електронні декларації, і всі дізналися, що її чоловіка звуть Антон Іванович Зацепін. І що в їхній дружній родині троє дітей: доньки Ганна (1995 р.н.) та Софія (2009), і син Олександр (2013). До слова, Ганна навчалася в Лондоні, тепер там і живе у купленій мамою квартирі (за інформацією ЗМІ) і зовсім не знає української мови – лише російську та англійську. А в цей час її мама з трибуни парламенту говорила про те, що «кожен українець повинен знати та говорити державною мовою!».

Ірина Геращенко та її чоловік Антон Зацепін

Кілька років тому стало відомо, що Антон Зацепін є бенефіціаром фірм «UA Capitals» та «Sky Net Global Vision», а в 2014 році очолив українське представництво китайської корпорації «Сіньвей», яке «має права на інтелектуальну власність телекомунікаційних технологій». Зрозуміло, почали говорити про те, що чоловік Ірини Геращенко серйозний бізнесмен, можливо навіть мультимільйонер, і задаватися питаннями, чи не допомагає вона йому у його справах. На що Геращенко не без гордості помітила: «Мій чоловік – не лобіст!».

Звичайно ж, Антон Зацепін не лобіст. Більше того, є великі сумніви, що він бізнесмен. Власне, бути бенефіціарієм та керівником представництва – ще не означає бути бізнесменом. А наші сумніви ґрунтуються на чому: Антон Іванович Зацепін зареєструвався як ФОП лише у червні 2006 року. Через три місяці виникло підприємство «UA Capitals», найстаріше з тих, засновником яких є Зацепін. До речі, цікаво, що в декларації екс-генпрокурора Юрія Луценка за 2015 рік зазначено, що його син Олександр отримував у цьому самому підприємстві «зарплату за основним місцем роботи»!

Ще Антон Зацепін був керівником ДП «Національний центр запровадження галузевих інноваційних програм», заснованого у квітні 2007 року. А засновником цього ДП було державне ж Агентство України з інвестицій та розвитку, створене за указом Ющенка у 2005 році (ліквідовано у 2012), чиїм керівником до 2009 року був Віктор Івченко! Виникає припущення, що це ДП, яке «розпилює» інвестиції, було спеціально створене «на годування» чоловікові Ірини Геращенко. І що до того, як її відправили президентом Ющенком у почесну відставку з оберемком прощальних «подарунків», Антон Зацепін не був ніяким бізнесменом, а, можливо, просто сидів удома на дивані і дивився телевізор. Можливо, тому Геращенко приховувала від журналістів свого чоловіка, доки не зробила з нього «бізнесмена»?

Не все так просто і з фірмою «Сіньвей Україна», яку Зацепін очолює з 2014 року, отримуючи звідти у вигляді зарплати половину своїх доходів. Чи мав до її відкриття ставлення Олексій Петрович Порошенко, який за протекцією тата (глави МЗС в уряді Азарова) обіймав у 2010-2011 посаду віце-консула економічного представництва України в Шанхаї? Можливо. Але що відомо напевно, так це те, що її засновник китайська корпорація «Xinwei Group» є тим самим покупцем української «Мотор-Січі», угоду з якою було скандально розірвано, що спровокувало серйозний українсько-китайський економічний конфлікт, що відгукнувся країні на 3,5 мільярда доларів!

«Я не тільки голова представництва «Xinwei Group» в Україні, але також представляю інтереси пана Ван Цзіна (глави корпорації) в Україні», – заявляв якось Антон Зацепін. Тепер, після того, як справа «Мотіор-Січі» перебуває у віданні СБУ, а РНБО наклала на «Xinwei Group» цілий пакет санкцій, Зацепін уже не намагається виставляти себе «намісником Піднебесної».

Любителька обійматись і золота

Якщо судити з численних фотографій, то Ірина Геращенко частенько обіймалася не лише з президентами, а й з іншими чоловіками – у тому числі зі своїми політичними формальними опонентами, такими як Вадим Новинський.

Ірина Геращенко та Вадим Новинський

Ірина Геращенко та Леонід Кучма

Ну, а якщо Геращенко і любить більше, ніж обійматися, то це золото. Іноді блиск цього металу просто затьмарював їй розум, і вона кидала все - навіть своє крісло віце-спікера. Так трапилося у травні 2019-го року (через місяць після скандальних дебатів на стадіоні), прямо під час засідання Верховної Ради. Якась подруга принесла їй чи просто показати, чи запропонувати купити золотий браслет – і Геращенко, не придумала нічого іншого, ніж «сховатися» за колону позаду президії Ради і приміряти там оздоблення прямо перед об'єктивами журналістів.

До речі, саме того дня стартувала компанія позачергових парламентських виборів. Здавалося б, Геращенку разом з іншими нардепами варто було б замислитися над своєю репутацією в очах українських виборців. Але оскільки Геращенко і вчетверте обиралася за партійним списком, до якого її включив не народ, а Петро Порошенко, вона явно про це не думала.