Держави та цивілізації рідко вмирають самі. У 90% випадків це вина їхніх правителів

Дивлячись на руїни держав і цивілізацій давнини, нерідко може виникнути питання: як вони могли просто зникнути з огляду на рівень їхньої культури та кількість досягнень, що залишилися в історії? Політолог Михайло Чаплига, гуляючи Києвом, робить висновок, що рідко ця смерть буває природною: найчастіше вина лежить на бездарних правителях – і проводить паралелі із сучасною Україною.

Думка автора може не збігатися з думкою редакції.

Я багато подорожую і, напевно, це взагалі сенс мого життя... Мої Шкарпетки та Сандалі зі стареньким рюкзаком пройшли чотири континенти, безліч стародавніх занедбаних міст на руїнах цивілізацій. І щоразу я питав себе - як можна було кинути всю цю пишність і просто піти, зникнути.

Глобальні або природні катастрофи були провиною лише в окремих випадках. У 90% - це вина правителів: податки, побори, невміле управління.

А тепер я бреду по дворах Позняків, по дешевих супермаркетах і по ринках, по придорожніх кафешках і маленьких базарчиках при дорозі, повз маленькі перукарні та кав'ярні, що вздовж торгових центрів, що колись кишили людьми.

Вчора тут був кіоск маслозаводу – зачинено. Тут була пекаренка – зачинена. Тут була перукарня, але вже немає двох крісел. Маленький генделик у дворі – плаче власниця. Здається, здається, здається - безсоромно повідомляє мені країна із забитих яток.

Тут був стихії, не падав метеорит. Тут просто була Третьякова, Гетьманцев та фінмоніторинг. Тут просто був ПДВ на фермерські та вітчизняні продукти, але не було високого експортного мита на надра та врожай, тут було РРО на тих, хто навіть не бачив ті лімітні 5 мільйонів на рік. Тут за рік рекордного врожаю в аграрній "суперкраїні" вводять картки на їжу.

Тут дорого жити, та ще дорожче померти.

Тут правлять ті, хто щиро ненавидить свою батьківщину та зневажає її народ.

Так гинуть нації, міста, цивілізації.