Рік Великої війни

Сьогодні виповнився рік Великої війни. Подія планетарного і навіть історичного масштабупринаймні у підручниках про нього точно напишуть. Втім, сучасників, які живуть прямо зараз в Україні, навряд чи особливо бадьорить, що вони опинилися в епіцентрі урагану, на який з цікавістю дивиться решта світу.

Ніхто не зумів запобігти війні

24 лютого Росія розпочала широкомасштабне вторгнення в Україну. Тут не може бути якогось дводумства. І все ж таки війна – це продовження дипломатії, тільки вже іншими методами. І за підсумками будь-якої війни завжди виникають питання, чи можна було її запобігти. У Росії та Україні ці питання точно задаватимуться. І, звичайно ж, ще раз будуть проаналізовані, лише вже через призму великої крові та руйнувань у масштабах усієї України, Мінські угоди. В Офісі президента їх зараз заведено маркувати як неприйнятні для України. Але також зазначимо, що у 2019 році, коли Володимир Зеленський йшов у президенти, він не говорив тоді, що категорично відмовиться виконувати їхні умови.

Але найголовнішим чинником будуть фінішні реалії, на яких Росія та Україна вийдуть з війни Якщо Київ зуміє повернути все, включаючи Крим, то це саме та умова, коли Переможців не судять. Але якщо результати будуть інші, питання, напевно, виникнуть.

Кремль переоцінив свої можливості

Росія вплуталася у війну, не оцінивши адекватно масу базових параметрів: психологічну стійкість ЗСУ до опору, кадрові та технічні можливості своєї армії проводити операції такого масштабу, рішучість США та колективного Заходу надавати безпрецедентно величезну військову та фінансову допомогу Україні.

У результаті все це призвело до найважчих наслідків. Вимушений відхід з-під Києва, військовий розгром у Харківській області, репутаційне залишення Херсона. Через рік Росія контролює в основному ті території, які були зайняті наскоком в перші тижні війни. Навряд чи в Кремлі 24 лютого 2022 року могли б вважати такий результат через рік успішним.

Офіс президента безальтернативно вірить у беззаперечну перемогу

Сама по собі віра – якість хороша, особливо у стінах храму. Але під час конфлікту віру бажано ґрунтувати на розрахунках. Київ мав мінімум два шанси минулого року вийти на мирні переговори з Росією з явно виграшних позицій. Перший був у Стамбулі, коли Росія була готова відійти майже з усіх територій, які зайняла після 24 лютого. І другий – у вересні після Балаклійської битви.

Російська армія потрапила тоді в найжорстокішу оперативну кризу, і пропозиція переговорів з боку Офісу при одночасному настанні ЗСУ могли гарантувати Україні дуже добрий мирний договір. Але влада тоді говорила про швидкий похід на Крим, розчленування Росії, покарання військових злочинців і репарації. Чи буде цей набір побажань досягнутий у фіналі цієї війни – покаже лише час.

Росія гнучко змінює плани на війну

За всіх стратегічних прорахунків кремлівського керівництва, описаних нами вище, зазначимо, що Росія дуже швидко перебудовується у цій війні. Не вдалося взяти Київ наскоком – запропонували мирно домовитися із збереженням особи. Зірвалися домовленості у Стамбулі – вирішили приєднати те, що контролюють за фактом. Виявили суттєве технічне відставання від західних зразків техніки – почали це аврально заповнювати чи шукати альтернативи на зовнішніх ринках, як із тими самими іранськими безпілотниками. Не вийшло воювати обмеженим військовим контингентом мирного часу – оголосили мобілізацію.

Вміння змінюватися – це сильна сторона супротивника. Росія постійно підлаштовується під поточні реалії та готова користуватися навіть малим.

Війна перетворилася на жорстко позиційну

Події в Україні для військових теоретиків стануть основою вивчення сучасних методів бойових дій. До 24 лютого минулого року повністю було відкинуто теорії військових протистоянь, у яких використовуються масові армії. Теоретики міркували про сетецентричних війнах «нового типу», в яких не було ні суцільної лінії фронту, ні необхідності насичення живою силою буквально кожного кілометра зіткнення з супротивником. Російсько-українська бійня це повністю спростувала. РФ починала війну експедиційним армійським корпусом, а через рік ми бачимо єдину лінію фронту на сотні кілометрів, що складається з окопів, траншей, укріпрайонів і нескінченних мінних полів. Через більше ніж століття військове мистецтво знову повернулося до стану та реалій Першої світової війни.

У війни є початок, але не видно кінця

Минув рік, а ми, як і раніше дивимося у темряву. Ми не знаємо жодної тимчасової «довготи» війни, так само як і не бачимо загального контуру майбутнього світу. Україна так само перебуває на порозі загрози свого існування. Так само як і майбутнє Росії за певних розкладів бачиться виключно в похмурих тонах.

Післямова

Ми дивимося на минулий рік і намагаємось побачити щось добре. Але обрій приємного позитиву нам завзято затуляють переповнені цвинтарі з сотнями, тисячами та десятками тисяч свіжих могил.