"Газові протести" у Казахстані: волевиявлення народу чи черговий "майдан"?

Казахстан мітингує кілька днів. Люди вийшли надвір, оскільки ціни на скраплений газ підскочили з 60 до 120 тенге. Основні цілі – знизити вартість та побачитися з президентом. І хоча казахстанська влада готова йти на поступки, натовп не розходиться. Розбираємось, що це за явище і до чого воно може призвести.

На вулицях точаться сутички з поліцією. Активісти блокують транспорт та інфраструктуру. Окремі протестувальники встановлюють навпроти регіональних органів намету та юрти. Десь ми це вже бачили, хіба ні? Бракує тільки термосів, парасольок і Вікторії Нуланд з печінками.

Ось так відбуваються сутички у місті Атирау.

Поліція особливо не церемоняться, особливо на контрасті з Білоруссю 2020 року.

Російське видання "РІА Новини" повідомляє , що сьогодні урядова комісія зустрілася з протестувальниками міста Актау

"На зустрічі озвучено рішення, ухвалені під час переговорів з ініціативною групою міста Актау, а саме щодо зниження вартості зрідженого газу та встановлення ціни в 50 тенге (0,11 долара. — Прим. ред.) за літр у Мангістауській області в рамках соціальної відповідальності національної компанії "Казмунайгаз", - йдеться у прес-службі прем'єр-міністра республіки.

На даний момент затримано кількох активістів із Нур-Султана. Проте комісія пообіцяла, що мітингувальники не будуть притягнуті до кримінальної відповідальності, запевнила, що перегляне ціни, а також запланувала нараду щодо "газових протестів" на середу.

Годину тому "РІА Новини" повідомили, що влада Казахстану вирішила встановити вартість у 50 тенге (0,11 долара) за літр.

Іронічно, що навіть ціна у 120 тенге не дотягує до української. Наш автогаз коштує 19 грн за літр, тоді як у Казахстані підвищили тариф лише до 7,5 грн.

Начебто народні вимоги задоволені. Проте натовп чомусь не розходиться. Не хочеться позбавляти людей права на вуличний протест, тим більше з такої поважної причини, але аналогії з Євромайданом та безладами в Білорусі напрошуються самі собою.

Ця думка буквально витає у повітрі. Українські націоналісти тріумфують: казахи, можливо, стануть "наступними". У Twitter створюються треди, де користувачі обговорюють долю наших східних братів і той факт, що їм давно настав час міняти назарбаївський уряд, а ЗМІ прямо порівнюють нинішню ситуацію в Казахстані з подіями 2014 року в Україні.

Напевно, чим усе закінчиться. Не виключено, що в республіці і справді намічається "кольорова революція", результат якої залежить від сил президента Касим-Жомарта Токаєва та його оточення. Можна було б, звичайно, припустити, що ми переплутали нормальний народний гнів із помаранчевими політтехнологіями, проте Казахстан останнім часом явно підігрівається. Активісти нападають на мешканців за російську мову, по країні відкриваються "соросівські" НКО, школярам та студентам розповідають про "радянську окупацію" та місцевий "голодомор", а з вуст громадян все частіше чуються імена так званих "борців за незалежність" - лідерів військових утворень а-ля наша УНР, які у ХХ столітті вели терор проти свого робітника населення.

Здається, умовному колективному Заходу не завадив би Казахстан як у ролі колонії, то ролі міцного союзника. Він одночасно межує і з Росією, і з Китаєм. Хіба це не знахідка для боротьби із двома головними конкурентами одночасно?

У будь-якому разі, казахам хочеться порадити не втрачати пильності. Інакше за газ доведеться платити вже не 120, а 1200.

Сподобався матеріал? Поставте йому 5 зірок. Це важливо для автора.