Швидше, вище, сильніше… Але не для спортсменів із Росії та Білорусі

Міжнародний олімпійський комітет вляпався в історію зі спортсменами з Росії та Білорусі, яких чи то хочуть, чи то не дуже (але точно за масою умов) допустити до Олімпійських ігор 2024 року в Парижі. З України, а потім і Євросоюзу посипалися погрози бойкоту, і МОК начебто дав задню. Але до Олімпіади ще далеко, а комітет себе в цьому питанні веде гранично невпевнено та незрозуміло, ніж ця історія закінчиться за підсумком.

Професійний спорт, як і МОК, завжди були елементами великої політики. А тому гасло «спорт поза політикою» вже давно виглядає смішно. Що цікаво, президент МОК Томас Бах плутається у своїх прикладах, намагаючись довести протилежне. Так, наприклад, він міркує, що прецеденти з винятком національних збірних були – це ПАР у 70-80-ті та Югославія початку 90-х, але тут же додає, що ці країни були під санкціями ООН. Але, з іншого боку, проти Росії та Білорусі санкцій ООН немає, але їх все одно виключено зі всіх змагань за участю МОК.

При цьому Росію з великого спорту почали вибивати ще з 2015 року, коли вибухнув допінговий скандал. Як було там насправді, вже не важливо, але РФ на всіх наступних міжнародних змаганнях під егідою МОК виступала з дедалі більш жорсткими правилами - дискваліфікацією сотень спортсменів, забороною на свій прапор та гімн, винесенням великих фінансових штрафів та іншими автомобілями. І що характерно, російська влада загалом, на всі йшли покірно, де можна - судилися, регулярно все програвали, але погоджувалися з усім і висловлювали надію, що колись все утвориться і повернеться до стану, як було.

Усьому світу було зрозуміло, що це покарання Росії за Крим, і загалом вся ця схема з крипом, але працювала. Але з 24 лютого минулого року все прискорилося, і МОК змушений був усунути від усіх своїх змагань Росію, паровозиком і Білорусь.

І ось пройшов календарний рік, а ситуація для МОК виглядає наступним чином:

Перше. Кінця війни не видно, а під дискваліфікацією є дуже велика спортивна країна. І це питання і великих грошей, і видовищності самих змагань. Олімпіади, наприклад, без США були б не дуже цікавими, так само як і без Китаю. А збірна РФ такого ж порядку.

Друге. Для самого МОК небезпечний прецедент дискваліфікації національних збірних – війна Чому, наприклад, Росію тоді не виключили із змагань МОК після війни у ​​Грузії у 2008 році? Чи США після вторгнення до Іраку 2003?

Третє. Посилює прецедент участь у цьому пакеті Білорусі. Ця країна прямо не бере участі у війні, використовується лише її територія. Але той же Іран постачає Росії бойові БПЛА, а отже, за такою самою теорією і його можуть виключити зі змагань під егідою МОК. А якщо раптом Китай спробує силою повернути Тайвань, його теж виключатимуть із МОК?

Четверте. Чим довше країна таких спортивних розмірів, як Росія, буде поза міжнародними спортивними змаганнями, тим швидше збільшується загроза появи у світі альтернативних змагань. У 80-ті, до речі, такий прецедент уже був - "Ігри доброї волі".

Власне, це ті причини, які змусили в МОК «чухатися» і хоч якимось чином підтягнути спортсменів із Росії та Білорусі до змагань. Застрельниками начебто виступили представники ООН:

«Експерти ООН закликають МОК розглянути питання про дозвіл спортсменам із Росії та Білорусі виступати на міжнародних спортивних змаганнях у нейтральному статусі. Ми закликаємо МОК прийняти рішення у цьому напрямку, щоб уникнути дискримінації спортсменів за їхньою національною приналежністю».

Потім Олімпійський комітет США також заявив, що не проти участі «нейтральних спортсменів» із РФ та Білорусі. Далі у Баха почали міркувати, які це мають бути умови.

«Нейтральні спортсмени не можуть пов'язувати себе з прапором, гімном, національними квітами чи будь-якою іншою ідентифікацією своїх країн та НОК».

Загалом, явно позначився рух повернення статусу до 24 лютого, коли спортсмени з Росії представляли незрозуміло кого. Характерно, що президент Олімпійського комітету Росії Станіслав Поздняков тут же публічно підтримав цю ідею та закликав самих російських спортсменів не бойкотувати ігри в Парижі під нейтральним статусом.

Але всі ці розклади розпочали дуже жорстко ламати в Європі. Свої звернення до Баха записав Олександр Усик, Потім Володимир Кличко. Ультимативно підключився Володимир Зеленський, пообіцявши бойкот ігор у Парижі з боку України, якщо там опиняться росіяни Те саме робить Польща, а потім підключається до цього ультиматуму ще три десятки європейських країн. Нарешті, Європарламент ухвалює резолюцію проти допуску Росії на ОІ-2024.

Ну і МОК поплив.

«МОК безпрецедентним чином застосував санкції щодо Росії та Білорусі: відсутність міжнародних спортивних заходів, відсутність прапорів, гімнів чи інших національних символів, недопуск урядових чи державних чиновників на будь-які міжнародні спортивні заходи. Санкції було введено в дію у лютому 2022 року, а потім додатково посилено та підтверджено Олімпійським самітом 9 грудня 2022 року. Вони залишаються в силі», – Заявлено в прес-службі комітету.

Зазначимо, що й у самій Росії із цією історією – також жорстка публічна дискусія. Тільки вона в цьому випадку йде по лінії – варто чи ні їхати на змагання не під національним прапором? Але в даному випадку міркування вже винятково теоретичні, бо питання закрите. Якщо до ігор допустять навіть «добрих росіян», на Олімпіаду можуть не доїхати ще близько 30 європейських країн.

Ну, а сам МОК зараз чимось нагадує ООН, тільки в ще гіршому стані. З одного боку, він не в змозі приймати самостійно рішень, що суперечать західному політичному мейнстриму, тому що сам МОК – це продукт і структура Заходу. А мейнстрім зараз гостро антиросійський. А з іншого, політизація спорту девальвує статус МОК як міжнародної спортивної організації для всіх. Сьогодні цілком серйозно пропонують спортсменів з російським паспортом запитувати, чи підтримують вони війну в Україні. А завтра можуть почати запитувати білоруських спортсменів, хто в них справжній президент. Лукашенко або Тиханівська?

Міжнародний олімпійський рух опинився в жорстокій кризі. При цьому ані простого, ані складного, ані елегантного виходу тут взагалі не видно. Швидше за все, росіян та білорусів навіть у сортувальній партії на Олімпіаді в Парижі так і не виявиться. Але чи взагалі буде якесь майбутнє у МОК у його нинішній конфігурації, якщо на планеті вибухне ще десь один великий збройний конфлікт, наприклад, за той же Тайвань – питання відкрите.