Боротьба за населення: чи є шанс повернути українців на батьківщину

Зниження чисельності населення українці називають однією з найважливіших загроз державі. І виною тому є, в тому числі, масова міграція. За деякими оцінками, за 10 років країну назавжди залишили до чотирьох мільйонів людей. Ще близько трьох мільйонів щороку працюють за кордоном. Створити умови, щоб співвітчизники залишалися та працювали в Україні, є найважливішим завданням. Розуміють її і в уряді, щоправда, окрім гучних заяв, справа не рухається. Докладніше про проблему - у матеріалі Klymenko Time.

Як раніше повідомляв перший віце-прем'єр-міністр економіки Олексій Любченко, Україна є лідером у Європі за кількістю працездатного населення, яке працює за кордоном. Основні "мандрівники" - студенти та молодь від 25 до 34 років.

Може здатися, що трудові мігранти для країни - суцільний плюс, оскільки щороку перераховують своїм сім'ям 10-12 млрд дол., тим самим опосередковано наповнюючи державний бюджет. Проте, шкоди від втрат населення куди більше. Крім очевидної демографічної кризи, гострою проблемою залишається відтік кваліфікованих фахівців. Сьогодні роботодавці скаржаться, що не можуть набрати персонал відповідного рівня кваліфікації. Найбільше це стосується робітничих спеціальностей. Також спад населення б'є по пенсіонерах, розмір нарахувань яким залежить від легально працевлаштованих громадян. Та й в цілому, хто буде обробляти поля, будувати заводи, якщо половина населення "сидітиме" у Польщі та Чехії?

Мільйони - за "горбою"

Емігранти. Якщо говорити про довгострокові мігрантів, які протягом багатьох років живуть і працюють за кордоном, то дуже мало шансів, що хтось із них повернеться, розповів Klymenko Time заввідділом міграційних досліджень Інституту демографії та соціальних досліджень ім М. В. Птухи НАН України Олексій Позняк.

- Повернення можливе у тому випадку, якщо будуть дуже хороші можливості для ведення підприємницької діяльності в Україні. Тоді ті мігранти, які мають підприємницьку жилку, зможуть повернутись і за допомогою своїх накопичень організувати особисту справу, але це стосується певної частини мігрантів. Більшість, швидше за все, вже не повернеться, - зазначив він.

Гастарбайтери. Що стосується трудових мігрантів, то, на думку експерта, в зв'язку з COVID-пандемією їх кількість знизилася, так як багато працювали за кордоном без відповідних дозволів і зараз мають труднощі з виїздом. Такий стан може стати шансом для України утримати громадян на батьківщині, забезпечивши їх хорошими умовами роботи. Начебто розуміють це і в уряді. Там заявили, що для повернення трудових мігрантів, мають намір спростити податкову систему, надати пільги і створити нові робочі місця. цьому сприяє децентралізація, А також програма "великого будівництва".

Тут, втім, має місце певний дисонанс. Взяти ту ж ситуацію з податками. Сьогодні все говорить про те, що в Україні йде посилення податкових зборів, що красномовно демонструє перелік прийнятих і розглянутих законопроектів, коли будь-який громадянин повинен доводити державі, звідки в нього гроші. Виходить, одні українці отримуватимуть преференції, а інші – ні? Щодо "Великого будівництва", то на думку адвоката Ростислава Кравця, всі компанії, а серед них чимало іноземців, беруть своїх робочих, так як фактично прибрані вимоги до кількості залучення українців до будівництва доріг.

Ситуація і реакція

В цілому, в Україні мало що робиться для поліпшення соціально-економічного клімату. Це стосується високих цін, низьких зарплат і пенсій, нездатність правоохоронної і судової системи виконувати свої функції, що укупі з податковими та іншими нововведеннями ще більше будуть стимулювати українців до еміграції, розповів нашому виданню економіст і політтехнолог Всеволод Степанюк. 

- У результаті всі, хто має матеріальну та фізичну можливість, як правило, їдуть із країни, - зазначив експерт.

Все це розкриває, мабуть, найважливішу причину міграції. відсутність перспектив. Як зазначила директор Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАН України Елла Лібанова, головним фактором міграції є нерівність в різних сферах між країнами. Українці, за її словами, їдуть не тільки для отримання більш високих заробітних плат, а через відсутність бачення кращого майбутнього держави.

- Люди їдуть тому, що вони не бачать не просто своєї долі в цій країні, вони не бачать майбутнього України, вони не бачать того, що Україна буде такою країною, як, скажімо, Польща чи Чехія. відзначила Лібанова.Укрінформ".

Не виключено, що влада щиро хочуть вжити заходів по поверненню, якщо не виїхали на постійне місце проживання співвітчизників, то хоча б утримати потенційних трудових мігрантів. Можливо, окремі кроки в цьому і ведуться. В стратегічному ж плані все стає тільки гірше. 

На відміну від решти країн, які якось стимулюють економіку, український уряд та правляча більшість, як то кажуть – «слуги Сороса», навпаки, ухвалюють закони, які гальмують економіку, що не могло не позначитися на доходах населення. Також вживаються заходи щодо урізання субсидій та соціальних виплат.

Варто зазначити, що у вирішенні "мігрантського питання" могла б взяти участь і регіональна влада, якщо це дійсно хвилює. В Україні чимало депресивних регіонів, а тому слід було б спрямувати зусилля на покращення життя місцевих жителів. Для цього потрібно налагоджувати соціальну інфраструктуру: створити умови для розвитку дитячих садків, шкіл, соціальних служб. Щодо виробництва, то у світі є багато прикладів колективного підходу - як привабливішої альтернативи "суцільному бізнесу". Наприклад, якщо люди будуть розуміти, що працюють спільно і однаково зможуть розраховувати на винагороду (грошову, житлову та ін.), то згодні будуть навіть зазнати тимчасових труднощів і поневірянь, знаючи, що майбутнє буде найкращим.

Відсутність політичного стрижня

Повернення мігрантів на батьківщину не повинно бути відірване від загальної ситуації в країні. Не можна одним створювати пільги, робити економічні поблажки, а інших душити податками. Пересічний українець адже бачить реальність і адекватно оцінює ситуацію. Тому-то третина наших співгромадян, відповідно до опитувань, хотіли б виїхати на ПМЖ за кордон.

У той же час влада продовжує жити своїм життям, яка здається відірваної від реальності. За словами Всеволода Степанюка, в Україна зовсім відсутнє політична еліта. Відповідно, всі рішення влади сьогодні або саботують на місцях, або вони виконуються не в повній мірі. Це говорить про те, що вертикаль влади, м'яко кажучи, працює не дуже ефективно. Результати можна простежити по тій же безсистемної боротьбі з коронавірусів, нестримному зростанні цін, тарифів та ін.

Підсумок. Історія знає чимало випадків повернення колишніх громадян на батьківщину. Один із "свіжих" прикладів та сама Російська Федерація, де міграція отримала зворотний процес. За чотири роки до країни повернулося близько 300 тисяч громадян. Причому їдуть не лише із країн СНД, а й із благополучної Європи. Тут слід зазначити, що Європа давно перестала бути "Землею обітованою". Там також вистачає своєї корупції, безробіття, а обмеження громадянських прав та деградація не слабші ніж у нас. Наприклад, в Франції COVID-паспорта стали обов'язковими для транспорту, ресторанів і громадських закладів. або благополучна Норвегія, в якій "лютує" служба підтримки дітей Барневарн (Barnevern) з широкими повноваженнями щодо вилучення дитини з сім'ї. Та ж Великобританія, де в школах запроваджено обов'язкові уроки ЛГБТ-виховання і т. д.  

На завершення хотілося б додати, що "обезлюдиванию" України можна зупинити і іншим, більш ефективним способом, ніж зворотна міграція. Згадаймо Велику Вітчизняну Війну, в наслідок якої УРСР втратила більше п'яти мільйонів жителів, а більша частина території була знищена. Але ми вижили і змогли примножити населення. Здається, якщо більшість громадян сьогодні усвідомлює необхідність побудови зовсім інший соціально-економічної моделі розвитку, ми і населення піднімемо і промисловість перезавантажити. Уже це проходили.