Велика війна у Східній Європі дедалі ближче?

"НАТО не було і не буде стороною конфлікту в Україні, альянс не направляє до країни своїх солдатів або літаків", - заявив в опублікованому напередодні німецьким виданням Die Welt інтерв'ю Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг.

Ці слова були сказані буквально за кілька днів після того, як керівництво Нідерландів заявило, що розглядає можливість відправки в Україну винищувачів F-16, які знімають із озброєння. Посол Вашингтона при ОБСЄ Майкл Карпентер сказав, що очікує на широку підтримку в США рішення про ймовірної передачі Києву бойових літаків.

Остаточно ухвалено рішення і про передачу Україні європейськими країнами танків німецького виробництва Leopard. Якщо всього пару днів тому міністр оборони ФРН Борис Пісторіус заявляв про те, що рішення щодо озброєння ще не прийнято, та є серйозні аргументи проти нього, то вже 25 січня німецька влада офіційно заявила про намір поставити Києву 14 танків і дозволила реекспорт цієї техніки іншим країнам.

Про надання Україні 31 танка Abrams напередодні ввечері оголосив і президент США Байден.

Всі ці новини говорять про одне: Сполучені Штати та їхні союзники з НАТО посилено промацують "червоні лінії" Москви в українському конфлікті Якщо у березні 2022 року на Заході всерйоз точилися дискусії про те, чи не викличе передача Києву кількох натовських гаубиць війну Росії з Північноатлантичним альянсом, то тепер його члени готові передавати Україні десятки танків, а незабаром напевно почнуть постачати літаки. Причиною бурхливої ​​активності є досить стримана реакція російської сторони на перетин Заходом її " червоних ліній " .

Якщо так піде й надалі, ситуація цілком може дійти до передачі Києву балістичних ракет із дальністю 300-500 км.

І тут виникає два питання:

1. Чому Москва так мляво реагує на все більше залучення НАТО до конфлікту?

2. Що буде, коли Захід все ж таки перетне справжню, а чи не фіктивну " червону лінію " Росії?

Відповідь перший з них представляється досить очевидним. Поки Захід постачатиме Україні гаубиці, танки чи навіть літаки у кількості від кількох десятків до двох сотень штук, вони не здатні будуть змінити стратегічну обстановку на полі бою. Для прикладу: загальна кількість танків натовського зразка, про готовність передати які зараз ходять чутки та "інсайди" у ЗМІ, становить від 150 до 200 штук, у перспективі вони з'являться на полі бою за кілька місяців-рік.

У той же час тільки один непрофільний (перепрофільований з цивільного підприємства) завод у Забайкаллі в РФ на місяць, судячи з відкритої інформації, вводить до ладу близько 150 танківзняти з зберігання. Таких заводів в Росії налічується не менше трьох, а крім них є ще два профільні заводи (включаючи знаменитий Уралвагонзавод), темпи виробництва та введення в дію техніки на яких зараз набагато вищі.

Саме тому в Москві вважають, що постачання західної техніки в Україну можуть лише затягнути війну, але не здатні забезпечити стратегічний перелом на користь Києва Про це ж днями несподівано заявив Володимир Зеленський, вказавши, що  "кілька десятків західних танків демонструють підтримку союзників і піднімають бойовий дух, але не здатні якісно вплинути на хід війни, оскільки Росія має тисячу танків". У зв'язку з цим російське керівництво не вважає постачання в Україну західної техніки по-справжньому "червоною лінією" для себе і щоразу в таких випадках обходиться лише заявами про те, що "ця техніка стане законною метою для російських військових".

З відповіддю на друге питання справи складніші. Говорячи про те, що для Москви є справжньою "червоною лінією", варто згадати реакцію російської влади на повідомлення західної преси про можливість постачання Україні балістичних ракет з дальністю до 300 км. Вони почали масово з'являтися у липні, але різко затихли після того, як у РФ на найвищому рівні заявили, що подібні дії означали б пряме залучення країн НАТО до війни і спровокували б відповідь із російської сторони. Ні щодо гаубиць, ні щодо танків, ні щодо літаків у Москві не заявляли нічого подібного.

Якщо припустити, що США все ж таки поставлять Києву зазначені ракети, а останній застосує їх для завдання ударів по російських містах, не виключено сценарію. прямої військової ескалації Росії з НАТО із застосуванням звичайних (не ядерних) озброєнь. Наприклад, російська сторона може завдати ракетних ударів по місцях складування озброєнь для України на території Польщі та інших країн Східної Європи.

Думка про те, що такі дії неодмінно спричинять обмін ядерними ударами, помилково. У 2020 році Іран завдав ракетного удару по американським військовим базам в Іраку у відповідь на вбивство американською стороною генерала Касема Сулеймані. Жодної реакції з американського боку, крім "глибокої стурбованості", не було.

А ось ескалація (або, попросту кажучи, війна) по всьому периметру кордонів Росії та Білорусі з країнами НАТО в такій ситуації стає цілком реалістичним сценарієм. Якщо ж Москва поєднає "удар відплати" з приведенням своїх стратегічних ядерних сил на повну бойову готовність та прямою загрозою застосувати їх у разі активації 5 статті статуту НАТО про колективну оборону, ситуацію цілком можуть "зам'яти"хоча світ і опиниться на межі ядерної війни.

Загалом, "промацування червоних ліній" - це гра, яку можна грати удвох. І якщо Росія до неї підключиться, погрози великої війни у ​​Східній Європі між РФ та НАТО чи навіть глобального ядерного апокаліпсису, стануть цілком реалістичними.