Бахмут: які шанси командування ЗСУ зберегти місто, і що буде у разі його втрати?

Ситуацію навколо Бахмута вже важко охарактеризувати словосполученням «стабільно критична», можна переходити до епітету «катастрофічна». Між північним та південним угрупованнями ПВК «Вагнер», що нависають над Бахмутом, відстань по прямій, судячи з інформації в Мережі, становить менше 4 км. Всі рокадні дороги, що залишилися, на захід повністю прострілюються противником, і комунікація з гарнізоном ЗСУ в самому Бахмуті можлива тільки в темний час доби. Тим часом «вагнерівці» поступово просуваються і в самому місті, витісняючи підрозділи ЗСУ ближче до центру.

Ряд спікерів від української влади вже деякий час розповідають, що Бахмут не має стратегічного значення, саме місто повністю зруйноване, і в разі чого буде «просто» відхід підрозділів ЗСУ на нові вигідніші позиції.

Інша річ, що з Бахмута створили медійний образ неприступної фортеці. Зеленський, нагадаємо, у Вашингтоні порівнював бої за місто з битвою при Саратог. Для американців та битва стала першою великою перемогою над англійцями у війні за незалежність. Виходячи з такої аналогії, тоді саме ЗСУ мають здобути під Бахмутом перемогу над підрозділами РФ, а не навпаки.

Зрештою, можлива втрата Бахмута в українському суспільстві порушить неприємні питання про понесені втрати за це місто. А вони надзвичайно високі, якщо відштовхуватися лише від репортажів західних ЗМІ, а також із записів українських військових, що спливають у Мережі.

Тож, якщо місто не має особливого стратегічного значення, як стверджується, то навіщо за нього було триматися такою неймовірною ціною? А якщо у командування ЗСУ був за Бахмутом якийсь задум, то в чому саме він полягав, якщо втрати зазнали величезних, а місто за підсумком все одно практично опинився під контролем супротивника?

Очевидно, що в разі негативного розвитку ситуації, втрату Бахмута будуть перебивати створення якихось найважливіших перемог. Можуть піти мінімалкою, і створити черговий «партизанський рух» у ближньому прикордонні РФ, або, наприклад, організувати масову атаку дронами.

Другий варіант - це перебиття інформаційного приводу «по-багатому», і тут просто ідеально лягає історія з Придністров'ям. Але тут проблема в тому, що такі речі, напевно, будуть узгоджуватися із західними партнерами. Так, і в Кишиневі дуже нервово ставляться до цієї витівки. Крім того, що молдавани можуть отримати прильоти російських ракет, що саме по собі обрушить економіку не найстабільнішої країни, але треба також розуміти, що робити з мешканцями Придністров'я. Молдова й так розколота країна, так ще й у Придністров'ї живе майже півмільйона абсолютно проросійськи налаштованих людей.

Тому із втратою Бахмута далеко не факт, що ЗСУ одразу ж розпочнуть «спецоперацію» у Придністров'ї.

Ну, і тепер перейдемо до ситуації «у полі», тим більше основні битви за Бахмут якраз і йдуть зараз у полях. Місто охоплено росіянами по периметру з усіх боків, крім західної. Найактивніше останні дні саме північне угруповання противника, яке зараз прогризається до Хромова. Це село на західному краю Бахмута, і якщо воно буде втрачено, місто вже виявиться не в оперативному, а у повному оточенні.

Але проблема ускладнюється ще й ситуацією навколо Годин Яру – містом, що наступає за Бахмутом. Південне угруповання ПВК «Вагнер» вже вийшло до траси Н-32, яка пов'язує два міста. Але для Годин Яру ця траса йде трохи на південь від міста, де саме вже знаходиться противник. Тому, у разі падіння Бахмута, є підстави припускати, що тут же почнеться інша битва – за Годинник Яр. І проблема тут навіть не в загрозі втрати ще одного міста, а в тому, що з годинника Яру починається нова оборонна лінія ЗСУ, яка прикриває останню велику агломерацію, що залишається під контролем України – Слов'янсько-краматорську.

І в цей же час у самому Бахмуті, судячи з інформації, що потрапляє до мережі, по всьому периметру противник повільно просувається до центру міста, звужуючи можливості будь-якого маневру ЗСУ. На півдні бої йдуть біля Маріупольського цвинтаря та Старого міського звалища. Зі сходу штурмовики «Вагнера» вже пройшли Артемівський завод шампанських вин і вийшли до Східного ставку. На півночі весь мікрорайон Ступки вже під контролем росіян, та бої поступово зміщуються до центру.

І ще один важливий момент – як ця історія завершиться у плані полонених, що саме собою дуже деморалізуючий фактор на війні. Коли ЗСУ виходили з Сєвєродонецька та Лисичанська – обидва міста значно більші за Бахмут – полонених практично не було, і в результаті якоїсь великої медійної катастрофи від їхньої втрати не сталося. У вересні минулого року вже ЗСУ стрімко увірвалися до Балаклії, а потім до Ізюму та Куп'янська, але масового полону росіян також зафіксовано не було. І зовсім інша історія була з Маріуполем – саме низка полонених стала однією з найболючіших проблем після втрати міста.

Якщо є наказ тримати місто за будь-яку ціну – тоді його треба постійно підживлювати новими резервами, при цьому суттєвими, інакше Бахмут фізично не буде кому обороняти. Але враховуючи оперативну обстановку навколо нього, за якої оточення може відбутися будь-якої миті, загроза попадання в полон Значна частина солдатів величезна.