Бахмут: що відбувається на цій ділянці фронту зараз?

Також з'явилися ознаки, що місто готується до кругової оборони. Зокрема з 13 лютого туди повністю закрито в'їзд для цивільних осіб, включаючи волонтерів.

Втрата ЗСУ лише Червоної Гори, розташованої на північ від Бахмута, прямо зараз зовсім катастрофічне становище українського гарнізону в місті не робить. Для ЗСУ зараз важливо утримати Парасковіївку, а разом із нею і вихід на трасу М-03, що йде на Слов'янськ. Це зараз основний вузол оборони на півночі від Бахмуту.

З іншого боку, Червона Гора – це село-супутник цієї Парасковіївки. Але найважливіше – Червона Гора знаходиться на панівній висоті і над Парасковіївкою, і над Бахмутом. Тому загальна диспозиція всіх українських військ на північ від Бахмута. зараз критична.

А ось далі задум російських підрозділів на цьому напрямі читається дуже легко. Парасковіївка і так уже оточена зараз із трьох сторін, а з урахуванням зайнятої супротивником панівної висоти, падіння села може відбутися будь-коли. А далі «вагнерівці» з ймовірністю 100% підуть на сусідню Берхівку та спробують вийти на Берхівське водосховище. На цьому всі дороги, включаючи рокадні, для Бахмутського гарнізону з півночі будуть відрізані.

На південь від Бахмута бої зараз йдуть за село Іванівське, противник вже практично знаходиться в південному передмісті Годин Яру, і в цілому, траса Н-32 для руху зараз не придатна. Тут же ЗСУ підірвали міст на Костянтинівку, що свідчить про реальну загрозу заходу супротивника і в Часів Яр.

І все ж таки навіть про тактичне оточення Бахмута поки що говорити рано. Всі основні траси давно вже перерізані, як М-03, або під прямим вогневим контролем противника, як Н-32. Але все-таки на Захід від Бахмута повно ще путівців, якими налагоджено постачання гарнізону ЗСУ. Про оточення можна буде говорити тільки в тому випадку, якщо противник справді зайде до Годинника Яру. Але це саме по собі окреме місто, і просто взяти його з наскоку навряд чи вдасться.

Інша річ, що у всій цій історії з обороною Бахмута не зовсім зрозумілий генеральний задум Генштабу ЗСУ. В Офісі президента категорично наполягають на тому, що Бахмут треба тримати, скільки на те є сили. Про це на європейських теренах розповідав журналістом сам Зеленський.

Але все ж у будь-якої військової операції – а битва за Бахмут сьогодні головна операція у цій війні – є своя логіка, доцільність та арифметика. У цьому вся плані дуже характерна історія Сталінградської битви. Зрозуміло, що масштаби для порівняння тут непорівнянні, але все ж таки загальний контур самої битви дуже схожий. Обидві сторони на змор ведуть боротьбу за руїни міста. При цьому результат Сталінградської битви в результаті зважився далеко за межами самого міста, за яке йшли до цього виснажливі бої. Червона армія тоді провела найкраще у війні своє оточення військ противника. Тобто радянське командування первісний задум противника обернуло за підсумком свою стратегічну користь.

Бахмут сам собою, навіть як ключовий вузол оборони всієї лінії ЗСУ від Сіверська до Торецька, особливо після падіння Соледара, саме стратегічного значення для всього фронту точно не має. У тактично-оперативному плані втрата все ж таки буде болюча, але кардинально ситуацію на фронті це точно не змінить.

А якщо так, то виникає резонне питання – Бахмут утримується, бо є якийсь стратегічний задум вищого порядку або ж утримується тільки заради медійно-іміджевих питань? Бо якщо насправді виявиться лише другий варіант, тоді не зовсім зрозуміло, заради чого ЗСУ спалюють резерви, замість того, щоб відійти на підготовлену лінію оборони з подальшою організацією свого контрудара на запорізькому напрямку.

До того ж, сама оборона Бахмута теж викликає питання. Противник, крім того, що веде і міські бої в самому Бахмуті, все ж таки основні дії проводить на підступах до міста, маючи намір взяти його в кліщі. У разі реалізації цього плану Україна отримає не лише хворобливу втрату Бахмута, але ще й варіацію Маріуполя з оточеним численним гарнізоном.

Поки що є непрямі передумови, що місто готують до здачі. Одна з них – це заборона на в'їзд до міста цивільних.

У кожному разі, доля Бахмута зараз вирішується над самому місті, але в його північних і південних підступах. Як слід вчинити в цій ситуації ЗСУ – також єдино правильного рецепта не існує. Але все ж ключові рішення у таких битвах мають приймати військові, а чи не політики. Як тільки в голови військових закрадаються думки, що їхні жертви марні, це викликає набагато більше проблем, ніж втрата окремого міста.