Сергій Шилов
21 грудня 2021 12:00

Андрій Мельник: як посол України в Німеччині псує відносини двох країн

Дипломатичне мистецтво політичних скандалів на рівному місці

Час для читання

Хвилин читання:

23

Андрій Мельник: як посол України в Німеччині псує відносини двох країн

Зазвичай українці насилу пригадують прізвище навіть свого міністра закордонних справ, а для того, щоб дізнатися, хто очолює наші посольства за кордоном, їм доводиться відкривати «Вікіпедію». Проте Андрій Мельник, Що представляє нашу країну у ФРН, є рідкісним, можна сказати унікальним винятком. Він має всі шанси увійти в історію дипломатії як найвідоміший посол України, чиє ім'я регулярно звучить як у вітчизняних, так і зарубіжних ЗМІ. Але, на жаль, ця популярність скандальна, і вона не принесла Україні нічого доброго.

Цієї «знаменитості» Мельник досяг своїми зверненнями, претензіями та вимогами, якими він раз у раз закидає владі ФРН, німецьких та європейських політиків. Нерідко вони переходять усі межі дипломатичної етики і настільки нахабні чи епатажні, що сприймаються багатьма як «тролінг», як навмисне провокування скандалів – і люди не розуміють, навіщо він це робить. Може, таким чином українське МЗС мстить Німеччині за її «шашні» з Росією? Ви здивуєтеся, але у своїх заявах Андрій Мельник цілком серйозний та переконаний, що захищає інтереси України. Просто має «особливий» погляд на світ, властивий усій українській дипломатії.

Біографія, освіта, формування особистості

Андрій Ярославович Мельник народився 7 вересня 1975 року у Львові. На жаль, коли мова стосується його самого, він стає дуже небагатослівним, обмежуючись лише лаконічним переказом того, що написано в його дуже короткій офіційній біографії. Додати до якої, поки що, можна небагато.

Після закінчення середньої школи 1992-го Андрій Мельник вступив на факультет міжнародних відносин Львівського державного університету, закінчивши його у червні 1997-го з дипломом спеціаліста та перекладача (знає німецьку та англійську мови). Одночасно, за якоюсь неназваною ним програмою, з вересня 1996 по лютий 1998 він пройшов курс (очний, заочний – невідомо) в Інституті прав людини та гуманітарного права імені Рауля Валленберга при Лундському університеті (Швеція), де отримав ступінь магістра в галузі міжнародного права.

З працевлаштуванням у Андрія Мельника не було жодних проблем: уже у серпні 1997-го його було прийнято на роботу до Управління з питань зовнішньої політики Адміністрації президента України, де протягом двох років піднявся від консультанта до головного консультанта. Там же разом із ним, теж головним консультантом, тоді працював Ростислав Іщенко, став відомим українським політологом і публіцистом, який після зміни влади в 2014-му переїхав до Росії.

Нещодавно Іщенко дав свою оцінку скандальної діяльності Мельника, назвавши її типовою для українського МЗС. А ексцентричність заяв Мельника, на його думку, це не якась умисна злокозненность чи «тролінг», а щира думка, сформована його «приналежністю до провінційної галіційської культури».

«Саме недолік загальної ерудиції, помножений на старанність і відповідальність зіграли з Мельником злий жарт. Він повністю повірив в українську державну легенду, яка каже, що Україна - найкраща частина європейської цивілізації, відірвана від Європи злою Росією і мріє возз'єднатися з рідним для неї європейським організмом», - вважає Іщенко

У листопаді 1998-го Андрія Мельника було включено до української групи учасників «Програми з національної безпеки України», організованої при Гарвардському університеті. Завдяки цьому він отримав можливість протягом місяця взяти участь у деяких заходах у Школі держуправління ім. Кеннеді (при Гарварді), що він потім з гордістю називав своїм стажуванням у цьому престижному виші.

У серпні 1999-го Андрія Мельника відправили до Відня, другим секретарем посольства України в Австрії – можливо це було пов'язано з президентськими виборами (Мельник був членом виборчої комісії). Там він пропрацював до грудня 2003-го, після чого повернувся до Києва, до Головного управління зовнішньої політики Адміністрації президента (назва на той час трохи змінилася), на колишнє місце головного консультанта. Одночасно Мельник пройшов аспірантуру в Інституті держави та права ім. Корецького, та у жовтні 2004-го отримав ступінь кандидат юридичних наук.

Дипломатична кар'єра

Перший Майдан дав потужний поштовх до розвитку кар'єри «проукраїнських кадрів», до яких автоматично зараховували вихідців зі Львова. У квітні 2005-го Андрій Мельник очолив цілий відділ Головного управління зовнішньої політики (вже за Секретаріату президента), а у квітні 2007-го вирушив генеральним консулом України в Гамбург. Це була його перша робота в Німеччині, і він відзначився там тим, що займався створенням Координаційної ради українських громадських організацій (Суспільство українців Німеччини, Асоціацію українців Північної Німеччини, Союзу українських студентів Німеччини тощо).

У період «реакції Януковича» Андрія Мельника відкликали назад до Києва, щоб призначити директором Третього територіального департаменту МЗС, який він очолював із серпня 2010-го до березня 2014-го. Другий Майдан підніс Мельника на посаду заступника міністра Кабінету міністрів у першому уряді Яценюка. Можливо, Мельник зробив значний внесок у перемогу протестувальників, а можливо, його просто взяв до себе під крило його земляк. Остап Семерак, який тоді якраз прилаштовував на різні посади своїх добрих знайомих і просто людей, за яких попросили.

І ось нарешті Андрій Мельник отримав можливість знову повернутися до Європи. 19 грудня 2014 року, Указом президента України Петра Порошенка, його було призначено повноважним послом України у Німеччині. На додачу до гарної посади, службового житла в Берліні та автомобілю з шофером, можливості їздити, їсти і отримувати ще багато всяких благ за державний рахунок, йому призначили хороший оклад і відрядження, що виросли з 1,537 мільйона гривень у 2015 році до 2,494 м.

Андрій Мельник: як посол України в Німеччині псує відносини двох країн - фото 1

Сім'я

Андрій Мельник одружився невдовзі після початку своєї роботи у МЗС. Його дружина – Мельник Світлана Олександрівна, Про яку відомо ще менше, ніж про саму після. Вона виросла у Києві, теж здобула дипломатичну освіту, і теж пройшла аспірантуру в Інституті держави та права ім. Корецького, де згодом працювала науковим співробітником Центру енциклопедичних досліджень. Згодом Світлана працювала викладачем Дипломатичної академії МЗС ім. Удовенко (установа підтримує тісні зв'язки з американськими, британськими та естонськими фондами та інститутами), що відображено у декларації чоловіка за 2015 рік.

Проте після народження другої дитини (у Мельників син Устим та дочка Уляна) та отримання чоловіком посади посла у ФРН, Світлана Мельник залишила роботу – принаймні інформація про її офіційні доходи відсутня. Але вона не стала домогосподаркою, а активно допомагає Мельнику у його дипломатичній діяльності: контактує з українськими організаціями Німеччини, публікує статті в українській та німецькій пресі (що виправдовують скандальні заяви свого чоловіка), влаштовує прийоми для сімей німецьких політиків та працівників посольств інших країн (на які надягає раритетну сторічну вишиванку), проводить культурно-просвітницькі заходи.

Андрій Мельник: як посол України в Німеччині псує відносини двох країн - фото 2

Андрій Мельник із дружиною

Найбільш скандальні витівки

Практично всі скандали, влаштовані послом Мельником, базувалися на його вимогах до влади Німеччини дивитися на світ через призму політики Києва та виконувати українські «хотілки». Один із них спалахнув ще влітку 2017-го, коли Мельник зажадав від організаторів телешоу «Німеччина шукає суперзірку» вигнати з журі конкурсу Бакстера із журі шоу соліста гурту «Scooter», який незадовго до того дав концерт в анексованому Криму. За музиканта відразу заступився заступник голови німецької Вільної Демпартії Вольфган Кубіцкі (через кілька місяців став віце-спікером Бундестагу), що попередив Мельника: «Іноземний посол не повинен перевищувати межі необхідної стриманості, інакше може стати персоною нон грата».

3 лютого 2018 року кілька депутатів земельних парламентів Берліна, Бранденбурга та Північного Рейну – Вестфалії з партії «Альтернатива для Німеччини» (AfD) відвідали Крим, чим викликали бурхливе обурення Києва. Андрій Мельник, звичайно, не міг залишитись осторонь, але він вирішив зобразити, що бореться з неповагою територіальної цілісності України радикально та безжально. І заявив буквально таке: «Довелося виконати малоприємну, але корисну місію — вправив мізки керівництву фракції AfD у парламенті Нижнього Рейну-Вестфалії за злочинний вояж до Криму їхніх авантюрних колег: здається, наш холодний душ подіяв».

Дізнавшись про це, парламентарі Північного Рейну заявили, що мають право їздити туди, куди вони хочуть, а потім Мельнику відповіли так.Ніхто не має права говорити з нами у такому тоні. Слова посла України недипломатичні, пану Мельнику слід повчитися дипломатії у європейців, і насамперед у Німеччини».

Коли в листопаді 2018 року російські військовослужбовці захопили в Керченській протоці три українські суди, і Німеччина висловила стурбованість ескалації російсько-українських відносин, Андрій Мельник закликав німецьку владу бути більш рішучими та ввести в Чорне та Азовське море військові кораблі країн Євросоюзу та НАТО. Пропозиція не отримала відгуків, а німці стали насторожуватися до Мельника.

У жовтні 2019-го українське МЗС через своїх німецьких колег внесло до Бундестагу петицію про визнання голодомору-33 геноцидом українського народу. Німці, які дуже скрупульозно підходять до теми геноцидів (а тему голодомору не порушував навіть Гітлер, який використовував сталінські репресії у своїй пропаганді), чемно відмовилися. Тоді Мельник влаштував скандал, який фактично перервав роботу українсько-німецької історичної комісії, створеної у 2015 році під патронатом МЗС двох країн. Але німці особливо й не намагалися її відновити, бо, починаючи з 2017 року, українська сторона комісії почала порушувати питання персональної відповідальності Німеччини перед Україною (мабуть, відчуваючи в повітрі запах «репарацій»). А далі українсько-німецькі відносини у питаннях історії псувалися сильніше та стрімкіше…

У лютому 2020-го уряд Німеччини оголосив про плани будівництва меморіалу на честь громадян окупованої Польщі, які загинули на примусових роботах та в таборах смерті у 1939-45 р.р. Андрій Мельник відразу зажадав поставити такий меморіал і для українців. Бундестаг відкинув його вимоги, а Мельнику спробували пояснити, що в Німеччині вже давно є чимало пам'ятників загиблим радянським громадянам (воїнам, військовополоненим, остарбайтерам, євреям), які поставлені, зокрема, і на згадку про українців. Проте він продовжував наполягати на окремому українському меморіалі, чим лише дратував німецьких політиків та чиновників.

Трохи пізніше Мельник також закликав переписати підручники історії Німеччини, щоб теж виділити у них окремі розділи, присвячені Україні. У результаті в МЗС ФРН заговорили про те, що посол України заважає працювати німецькому уряду, постійно відволікаючи його своїми безглуздими претензіями. Але на цьому скандал довкола вимог окремого увічнення пам'яті українців не закінчився, оскільки Мельник переніс свої претензії на президента ФРН. Франка Вальтера Штайнмайєра – ледь не спровокувавши дипломатичний конфлікт найвищого рівня…

2 травня 2020 року мер Берліна Міхаель Мюллер запросив послів України, Росії та Білорусі на церемонію покладання квітів до меморіалу біля історичної пам'ятки - будинку, де 1945 року було підписано акт капітуляції берлінського гарнізону. Андрій Мельник із обуренням відкинув запрошення, сказавши, що не братиме участь у церемонії разом із російським послом «Навіть у найстрашнішому сні я не можу уявити покладання вінків поруч із представником країни, яка понад шість років цинічно веде криваву війну на сході України», – заявив Мельник. Але якщо в російському посольстві з Мельника лише розуміюче посміялися, то для мера Мюллера це стало дипломатичною ляпасом - не першою і не останньою.

Коли у вересні 2020-го Європа обурювалася нібито отруєнням Олексія Навального, Мельник закликав владу Німеччини відповісти на «підступний замах за допомогою хімічної зброї масової поразки» розривом економічних відносин із Росією. А для початку відмовитися від проекту «Північний потік-2» та накласти тримісячне ембарго на постачання російського газу та нафти. Зрозуміло, що німецька влада намагалася не помітити цей заклик.

У квітні 2021 року, в інтерв'ю радіостанції "Deutschlandfunk", Мельник пригрозив відновленням ядерного статусу України. Спочатку посол поскаржився на російські війська, стягнуті до українських кордонів, потім закликав Німеччину надати Україні військову підтримку, продавши сучасні системи озброєння, потім знову почав вимагати негайного прийняття в НАТО. Інакше, за його словами, «У нас залишається єдина опція – озброюватися самим, і можливо, знову подумати про ядерний статус».

Переконаність Мельника у праві України на власну атомну бомбу непохитна, і цю думку поділяли багато українських націонал-патріотів. Єдине, про що вони постійно забувають – що на створення та обслуговування власних ядерних зарядів Україна просто не має грошей і необхідних технологій. А також про реакцію Заходу, який радше воліє, щоб Україна була завойована, ніж стала ще однією непередбачуваною ядерною державою. До речі, офіційному Києву довелося заспокоювати західну громадськість, запевняючи, що Мельник «мав на увазі зовсім не це».

17 червня 2021 року Андрій Мельник відмовився прийти на виставку «Вимірювання злочину. Радянські військовополонені у Другій світовій війні», відкриту у Берліні до 80-річчя початку Великої Вітчизняної. Йому не сподобалося те, що виставка була відкрита в Німецько-російському музеї "Берлін-Карлсгорст", назва якого обурила Мельнику через слово "російською". Він заявив, що «це образливе з погляду українців, дуже плачевно і водночас дивно». У відповідь канцелярія президента Штайнмаєра, який особисто прибув на відкриття виставки, назвала поведінку Мельника «поганою послугою для України».

У листопаді 2021-го на Мельника ніби зійшло натхнення: він влаштовував один скандал за іншим, ніби поспішав розжарити українсько-німецькі відносини до максимуму. Він заявив про відповідальності Німеччини за голодомор, оскільки та купувала зерно в СРСР, і знову зажадав від Бундестагу визнати його геноцидом українського народу Він почав вимагати у Німеччини повернути ноти Баха (подаровані Кучмою берлінському музею) та створити «компенсаційний фонд» закупівель культурних та історичних цінностей для українських музеїв за рахунок сплати їхніх втрат під час війни. Знову зажадав продати Україні «летальне озброєння», обізвав «зрадницею», що йде Меркель, а новому канцлеру Шольцю підготував цілий «каталог санкцій», які той має запровадити проти Росії.

«Україна велика, як рот її дипломата»

«Коли країна, яка посилає нам свого дипломата, така ж велика, як рот її посла, може статися те, що недавно повідомляло видання Spiegel. За даними цього видання, за всю свою каденцію на посаді американського посла в Берліні Річарда Гренелла жодного разу не прийняли в офісі федерального канцлера. Зараз Гренелла вже немає, і український посол намагається зайняти звільнену нішу дипломатичного бунтаря», - так саркастично висміяла Андрія Мельника німецька газета "Junge Welt". І це була ще досить добродушна оцінка результатів його шестирічної діяльності на посаді посла України у ФРН.

Відносини Берліна та Київ останніми роками і без того були непростими. Сучасна Німеччина не бачить для себе значних стратегічних інтересів в Україні, а після запуску Північного потоку-2 їх не залишиться зовсім. Проте важливим стратегічним інтересом для Німеччини є економічні відносини з Росією. Це є ключовим чинником її зовнішньої політики у Східній Європі, який якось балансується лише «солідарністю Заходу», яка змушує владу Німеччини триматися кільватера міжнародних відносин – хоча б заради формальності приєднатися до покарання Росії санкціями та підтримувати прозахідну «демократію» України. Що Берлін робить неохоче, постійно оглядаючись на Москву.

У такій ситуації відносини України з Німеччиною мали б вибудовуватися практично з нуля, акуратно і поступово, зробивши пріоритетними прагнення потоваришувати політично та економічно зацікавивши німців чимось, крім 40-річної транзитної труби. Саме для того, щоб Україна стала німцям небайдужою щодо прагматичних інтересів! Але прозахідний постмайданний режим Києва не бере до уваги прагматичних інтересів Німеччини. Вони вважають, що Німеччина – це лише одна з країн західного світу, яка через вищезгадану «солідарність Заходу» просто зобов'язана підтримувати у всьому і опікуватися Україною.

Звідси постійні закиди та вимоги її посла Андрія Мельника, який намагається «нагадати» Німеччині про її місце та роль, намагається «коригувати» німецьку політику, щиро обурюючись щоразу, коли вона, на його думку, надмірно «проросійська». Проте кожною своєю витівкою він лише дедалі більше переконує німців у тому, що їм не варто було взагалі зв'язуватися з Україною, і вже не варто садити її собі на шию в ЄС та НАТО. А перспективи реального зближення двох країн, засновані на реальних інтересах, а не гаслах про демократію західних цінностей, стають дедалі більш примарними.

Поділитися публікацією

Додайте Klymenko Time в список ваших джерел

Новини

Думки

свіже Популярне
Америка починає втомлюватися від України - Newsweek
Вступ України до ЄС: політичні сили Європи бояться осі Київ – Варшава?
Вирішальна перемога України з поверненням усіх територій поки що неможлива: війна ускладнюється, а Америка до цього не готова
Україна — не Росія: правозахисники критикують законопроект про покарання за «образу поліцейського»
«Ми ввозимо зброю, а пшеницю вивозимо»: Захід поводиться підло, коли закликає терміново вивезти зерно з України
Європа досягла межі у санкціях проти Росії
Війна в Україні загрожує інтересам безпеки США: проблема зміни клімату важливіша за боротьбу за демократію?
У світі немає безкоштовних обідів: Україна ризикує потрапити у боргову пастку через закон США про ленд-ліз
Війна в Україні остаточно оформляє новий світопорядок
більше думок Перейти
Facebook Telegram Twitter Viber

Ви можете закрити це вікно та продовжити читання. А можете – підтримати нашу команду невеликим донатом, щоб ми й надалі могли писати та знімати відео про те, що дійсно важливо для нас з вами, разом впливати на рішення влади та суспільства

Стати другом
x
Догори