11 липня 2022 21:00

Стратегія Заходу щодо України означатиме тривалу та криваву війну?

НАТО зобов'язується надавати підтримку «стільки, скільки потрібно» — не для того, щоб здобути перемогу України, а лише для того, щоб не допустити тріумфу РФ.

Марк Кіммітт
Час для читання

Хвилин читання:

8

Стратегія Заходу щодо України означатиме тривалу та криваву війну?

Лідери Організації Північноатлантичного договору минулого місяця згуртувалися навколо нового гасла для України. Вони обіцяють допомагати, але в чому полягає їхня стратегія, яку тактику обрала Росія і чому війна в Україні може залишитися повільною, кривавою та довгою війною, що нагадує Західний фронт 1915-18 років. Відповіді на ці запитання дав Марк Кіммітт, бригадний генерал армії США у відставці, екс-помічник державного секретаря США з військово-політичних питань у статті для видання The Wall Street Journal.

Думка автора може не збігатися з думкою редакції.

Лідери Організації Північноатлантичного договору минулого місяця згуртувалися навколо нового гасла для України: "Стільки, скільки потрібно". Коли репортер попросив президента Джо Байдена пояснити, що це означає, він сказав: "Стільки, скільки потрібно, щоб Росія не змогла по суті перемогти Україну і вийти за межі України". Зверніть увагу, що він не сказав: стільки, скільки буде потрібно для перемоги України.

Стратегія Заходу полягає в тому, щоб надати українцям достатньо військової допомоги для захисту від російських наступальних дій та спростувати віру Володимира Путіна в те, що він може перемогти на цій землі або ж дочекатися поки у Альянсу не скінчиться газ, пшениця чи терпіння - іншими словами,залишити пана Путіна зупинитися. Імовірним результатом стане тривалий і кривавий глухий кут, що нагадує Західний фронт 1915 року.

Відмінний щоденний аналіз, публікований Інститутом вивчення війни, та повідомлення у Твіттері про наземні операції дозволяють уважно стежити за атаками та контратаками як українських, так і російських військ. Аналіз на оперативному рівні показує, що ці бої, хоч і споживають величезну кількість матеріальних засобів та призводять до великих втрат, досягають незначного прогресу для обох сторін. Взяття росіянами Сєвєродонецька не було проривом; воно мало ще менше стратегічне значення, ніж Маріуполь. Українська допомога Харкову, можливо, важлива для мешканців міста, але мало що змінює на полі бою.

Останні зміни у російських операціях свідчать, що вони переходять від маневреної війни до артилерійської. Не покладаючись більше на сучасні блискавичні удари, як це було за початкового наступу на Київ, або тактику маневру часів Другої світової війни, яку намагалися застосувати на Донбасі, на цьому новому етапі все залежить від використання величезної переваги Росії в артилерійських, ракетних та ракетно-артилерійських системах залпового вогню

Українці використовують нещодавно прибулі системи виробництва НАТО зі значно великим радіусом дії та точністющоб протистояти цій російській перевагі, вражаючи російські вогневі позиції, місця зберігання боєприпасів та логістичні центри. Поки росіяни беруть тактичну паузу після перемоги у затяжному бою у Сєвєродонецьку, українцям постачається ще більше техніки та боєприпасів. Замість перемоги за рахунок маневру тепер метою є перемога за рахунок виснаження. І пан Путін, і президент Володимир Зеленський прагнуть виснажити інший бік, а обіцянка НАТО нескінченно поповнювати запаси, щоб компенсувати перевагу російської артилерії, швидше за все, призведе до ще більше статичної лінії фронту.

На Західному фронті характерною рисою був концентрований артилерійський вогонь, особливо за окопами та нерухомими лініями фронту. Схоже, що й сьогодні напрямок фронтових ліній є таким самим. Хоча у військовій доктрині артилерійські обстріли називають "вогнем переслідування та припинення", їх наслідки значні, особливо для військ в окопах і лінії фронту. Велика кількість українських солдатів на полі бою було вбито та поранено осколками, і багато хто йде з передової, страждаючи від посттравматичного стресового розладу.

Число вбитих солдатів може бути менш важливим, ніж падіння морального духу та небажання боротися серед підрозділів, що витримують дні та ночі постійних обстрілів. Останні повідомлення навіть вказують на зростання дезертирство з поля бою. Цей характер обстрілів відбивається у недавніх закликах пана Зеленського збільшити кількість артилерії, мобільних ракетних комплексів та боєприпасів, щоб змусити замовкнути російську артилерію та ракети, а також логістичні конвої, що доставляють боєприпаси. Це те, що, за оцінками України, їй необхідне для досягнення паритету, і дуже шкода, що постачання будуть набагато меншими від запитаних. Малоймовірно, що росіяни зможуть просунутися далі за Донбас, а українці ще менш імовірно зможуть витіснити росіян із Луганська. Швидше, можуть знову з'явитися статичні лінії фронту та окопна війна, як це було в період з 2014 до 2022 року.

Стратегія НАТО щодо поповнення запасів українців "стільки, скільки потрібно" означає, що ця фаза може бути більш тривалою і набагато кривавішою, ніж попередні фази. Кількість жертв серед військових та цивільних осіб, ймовірно, зросте. Дедалі більше об'єктів інфраструктури в радіусі дії артилерії та ракет піддаватимуться атакам, оскільки тактика виснаження спрямована не лише на вбивство та завдання поранень, але й на залякування та деморалізацію. Сєвєродонецьк, як і Маріуполь, нагадує Ам'єн у 1915 році, Берлін у 1945 році та Мосул у 2017 році.

Можливо, пан Путін зупиниться, якщо візьме весь Донбас, або поступиться у боротьбі, коли Україна матиме досить високоточну зброю, щоб вдарити по російських логістичних центрах та задушити російський наступ. Можливо, Захід більше не обмежуватиме себе у наданні зброї, здатної завдати вирішальної поразки російським силам. Можливо, готовність до переговорів з'явиться у міру того, як накопичуватиметься втома. Можливо, країни НАТО втомляться, і "скільки потрібно" перетвориться на "Разом увійшли, разом вийшли".

Але до того часу, поки що панове Путін і Зеленський вважають, що вони перемагають або, принаймні, не програють, і поки вони слухають своїх генералів, а не дипломатів, цілком імовірно, що цей конфлікт залишиться повільною, кривавою та довгою війною, що нагадує Західний фронт 1915-18 років. "Скільки буде потрібно" може перетворити Донбас на поле Фландрії 21 століття.


Сподобався матеріал? Поставте йому п'ять зірок. Це важливо задля редакції.

адмін

адмін

Автор

Поділитися публікацією

Додайте Klymenko Time в список ваших джерел

Новини

Думки

свіже Популярне
більше думок Перейти
Facebook Telegram Twitter Viber

Ви можете закрити це вікно та продовжити читання. А можете – підтримати нашу команду невеликим донатом, щоб ми й надалі могли писати та знімати відео про те, що дійсно важливо для нас з вами, разом впливати на рішення влади та суспільства

Стати другом
x
Догори