"А ще кажуть, що у нас люди бідні": перед святами в українців раптово з'являються гроші?

В Україні деякі люди дивуються, звідки перед святами українці з'являються гроші на "делікатеси". Одеський журналіст Юрій Ткачов пояснив у чому справа.

Думка автора може не збігатися з думкою редакції. 

Як завжди перед великими святами, міста паралізували пробки, а торгові центри - черги. Дивно не це, а те, як деякі нерозумні коментатори роблять це приводом для розмов типу "А ще кажуть, що у нас люди бідні!".

Розумієте, друзі, річ у тому, що ось усі такі штуки на кшталт "купити тачку і забити її жрачкою на новий рік" - це насправді не такі вже й великі гроші. Особливо з урахуванням того, що під "святковими делікатесами" в Україні часто маються на увазі такі звичайні речі, як, скажімо, червона риба, сир не з пальмової олії, фрукти, овочі тощо. Але річ навіть не в цьому.

Якщо міркувати у термінах національного доходу, то такі речі взагалі дуже дешеві. І основні гроші в розвинених країнах витрачаються не на тачки та жерницю, а на інші речі. Такі як освіта, охорона здоров'я, інфраструктура тощо. І саме на ці речі йдуть реально чималі податки, які сплачуються в тих же західних країнах.

В Україні на ці речі витрачаються зовсім незначні кошти. Стан цих сфер є відповідним.

Причому основні суми, на які недофінансуються зазначені сфери, за відомими механізмами осідає в кишенях 1% громадян країни та виводиться у офшори.

Але, справді, невелика частина цих грошей за відомими економічними механізмами осідає і в кишенях обивателів. Які справді проїдають їх у магазинах на свята, бо що ще їм з ними робити з урахуванням відсутності в Україні якогось цивілізованого ринку інвестицій?

Так що – так, черги у магазинах. А як же? При тому, що серед тих, що стоять у черзі, є і ті, хто бере кредит на оплату комуналки, і ті, хто роками накопичує на найпростіше і вкрай необхідне для нормального життя медичне втручання, і ті, чиї діти просто не вмітимуть перемножити дві цифри без калькулятора через деградацію рівня освіти. Тому що це проблеми нерозв'язні або майже нерозв'язні. І з ними доводиться якось жити, у тому числі й організуючи собі прості та недорогі радощі у нечисленні святкові дні.